В.К.Світайло, зав. сектору ЦНСГБ УААН
Впродовж останніх років, здійснюючи бібліографічне опрацювання нових надходжень до бібліотеки, бібліотечні працівники потерпають від їх неякісного видавничого оформлення. Стосується це як неперіодичних і періодичних видань, так і видань, що продовжуються. Це далеко не сприяє підвищенню продуктивності праці бібліотекаря, а за так і досягненню відповідного бібліографічного опису, який повинен точно, повно і послідовно (за чинними стандартами для бібліотек України) відображати дані про описуваний документ. Нині відповідність опису нормативним документам набуває дедалі більшого значення при створенні бібліотеками своїх автоматизованих бібліографічних баз даних, в яких запис має бути бібліографічно ідентифікаційним, що дає змогу легко інтегрувати базу в єдину інформаційну мережу.
На жаль, сьогодні не так уже й легко стало для бібліотекаря якісно скласти опис на те чи інше видання через вади, які часто стали допускатися в оформленні видавничої продукції. Мова йдеться про внутрішнє оформлення, коли видавництва, видавничі організації та окремі видавці не додержуються правил розмітки відомостей про видання – саме тих елементів, що складають основу бібліографічного опису. Від різноманіття, що нерідко зустрічається у видавничому оформленні документів, іноді важко визначитися при відстеженні елементів для занесення їх у бібліографічний опис. Не видержуються вимоги щодо розміщення елементів на титульному аркуші, який згідно бібліотечних правил взятий за основу при складанні бібліографічного опису. Часто в оформленні відомостей про назву книги можна зустріти таке явище, коли основна назва документа складена з типового слова, наприклад рекомендації, виділена великими літерами, а тематичній назві відводиться друге місце і оформляється малими літерами і не зв’язуються між собою граматично.
Аналогічна картина прослідковується і в виданнях, що продовжуються, коли неможливо визначитися що є назвою, а що серією. Ускладнюється відслідкування цієї інформації ще й тим, що видання, які продовжуються надходять до бібліотек не регулярно, окремими випусками, в яких не завжди відзначено додаткові відомості про започаткування даного видання або про зміни у назві. Через певний проміжок часу, коли випадково бібліотека одержить той довгоочікуваний примірник, в якому можна знайти необхідні відомості для опису, вдається встановити правильність бібліографічних відомостей про видання, що продовжуються.
Погіршення видавничого оформлення видань більш прослідковується серед невеликих, особливо, новостворених видавництв, видавничих організацій, які ігнорують нормативними документами, порушуючи вимоги якісного оформлення видавничої продукції.
Відрадно відмітити, що Книжкова палата України почала опікуватися видавництвами щодо правильного оформлення їхньої продукції. На шпальтах свого журналу "Вісник Книжкової палати” вона подає низку публікацій щодо якісного оформлення видавничої продукції, показує рейтинг видавців неперіодичних, періодичних і видань, що продовжуються та дає методичні поради щодо їхнього оформлення. Але з погляду бібліотечних працівників на цю проблему, складається враження, що інформація з методичних рекомендацій, що друкується в журналі "Вісник Книжкової палати” не доходить до всіх низинних видавничих організацій, які займаються видавництвом своєї наукової інформації, що вони не читають цей журнал. Потрібно знайти можливості, щоб така інформація поступала у всі регіони України, де функціонують видавництва. Бажано було б надати цим видавництвам методичну допомогу, підготувавши для них методичні рекомендації з правил оформлення видавничої продукції, видати зібрання всіх чинних на сьогодні нормативних документів з видавничої справи. Такий підхід дав би можливість молодим фахівцям видавничої справи підвищувати кваліфікаційний рівень і приймати вірне рішення в оформленні своєї продукції.
|
