Розрахована на три роки дослідницька програма Школи слов'янських та східноєвропейських студій Лондонського університету завершилась виданням у 1987 p. путівника Джанет М. Хартлі Guide to Documents and Manuscripts in the United Kingdom. Relating to Russia and the Soviet Union (Mansell Publishing Ltd, London). Матеріал, що увійшов до нього, було зібрано між 1982 та 1985 роками.
До путівника включені описи із найбільших національних архівів, бібліотек і музеїв, архівів графств та муніципальних архівів, університетських та публічних бібліотек, музеїв збройних сил, банків, фірм, що мали торговельні зв'язки з Росією та Радянським Союзом, архівів політичних партій, профспілок, наукових, мистецьких та учбових асоціацій, місіонерських та релігійних організацій, культурних і благодійних товариств. На понад вісімсот запитів, надісланих до сховищ в Англії, Уелсі, Шотландії, до Північної Ірландії та Нормандських островів, надійшла 331 позитивна відповідь.
У більш ніж ста сховищах, у тому числі всіх найбільших національних колекціях, матеріал зібрали безпосередньо укладачі, в інших випадках архівісти та бібліотекарі надіслали його поштою. Документи, що перебувають у приватному володінні, не були оброблені систематично, але колекції 18 приватних осіб перелічені в додатку на зразок того, як описані приватні фонди в друкованих звітах Королівської комісії з історичних рукописів або занесені до списку Державного реєстру архівів у Лондоні та Державного реєстру архівів (Шотландія) в Едінбурзі.
Найбільшим сховищем архівних матеріалів у Великобританії є Державний архів. Спроб укласти перелік документів, що стосуються Росії та Радянського Союзу, у цьому архівосховищі не робилося, хоча й були описані основні групи документів, що містять матеріал з даної теми. Державний архів має достатньо путівників і покажчиків, і всі вони перелічені в Guide.
Огляд охоплював Московію, Російську імперію та Радянський Союз без встановлення хронологічних рамок. Зв'язки між "Англією та Росією було започатковано 1553 року, коли корабель Edward Bonaventure досяг Білого моря під час спроби відкрити північний прохід в Індію та Китай. Капітана Річарда Чанселора запросили до Москви, де він подав цареві Іванові IV листа від короля Едуарда VI і у відповідь одержав від Івана IV дозвіл англійським кораблям увійти в територіальні води Росії.
Хоча до британських архівів потрапила незначна кількість ранніх документів, в цілому документальний матеріал, що стосується Московії, датується із середини шістнадцятого століття. Архівосховища Великобританії особливо багаті на документи дев'ятнадцятого і першої половини двадцятого століття. В Guide зазначений також і більш сучасний матеріал, але пізніший масив документів є більш фрагментарним внаслідок обмеженого доступу до нього (британські державні документи, як правило, не видаються протягом тридцяти років) і обширу приватних зібрань, які ще не передані на зберігання.
Найбільшими колекціями, що відносяться до Російської імперії і Радянського Союзу, виявились, і це не дивно, дипломатичні, воєнні та морські документи (особливо ті, що стосуються Кримської війни), однак зібрані були також значні колекції документів про торговельні, ділові, релігійні, місіонерські, наукові та культурні зв'язки між Великобританією і Росією. Взагалі, огляд відобразив великий обсяг і широкий розмах контактів між Великобританією та Російською імперією і Радянським Союзом протягом п'яти століть, і, можна сподіватись, публікація Guide сприятиме дослідженням в багатьох галузях.
Матеріали про Україну і українців в цілому включалися лише тоді, коли вони стосувалися території і населення в межах Російської імперії і Радянського Союзу. В заголовках колекцій, що зберігаються у Британських архівах, а також у підготовлених архівістами і бібліотекарями покажчиках, які були значною мірою використані при підготовці цього огляду, часто не робиться різниці між різними частинами Російської імперії і окремими радянськими республіками. Через те такі заголовки, як "мандрівки по Росії", "торгівля з Росією", "папери, що стосуються СРСР", "листування з радянськими вченими", приміром, можуть містити інформацію, що стосується неросійських земель та осіб.
Для того, щоб впевнитися в точному змісті кожної зазначеної в Guide колекції, потрібно було б переглянути кожний документ окремо. За браком часу при підготовці даного огляду цього не було зроблено. Однак слід зазначити, що наведений нижче перелік документальних матеріалів включає лише той матеріал, який безпосередньо стосується України чи українців, а у наступному випуску буде представлена україніка в загальноросійських і радянських колекціях. Зокрема, Державний архів, як зазначалось вище, не описаний систематично в цьому огляді, але, без сумніву, містить багато даних про Україну в збірках документів, що стосуються Росії і Радянського Союзу. Крім того, до огляду не потрапили аналогічні матеріали Державного та інших архівів із збірок, що стосуються Польщі, Австрії і Австро-Угорської імперії. Нарешті, не було систематичних спроб залучити приватні зібрання, і до даного огляду не увійшли специфічно українські матеріали, зазначені в невеличкому списку приватних зібрань, включеному в додаток до путівника 1987 року.
Ми звертались до деяких неросійських асоціацій та наукових інститутів у Великобританії. Відповіді про відсутність у них матеріалів, що нас цікавлять, надійшли від Союзу українців у Великій Британії (натомість порівн. подану нижче інформацію про архів СУБ у Вестмінстерському Єпархіальному Архіві) і Бібліотеки та Музею Шевченка в Лондоні.
Незважаючи на викладені застереження, можна зробити деякі узагальнення щодо значення колекція з Україніки у Великобританії. Переважна більшість документів пов'язана з участю Великобританії у союзницькій інтервенції на Півдні Росії* в кінці І світової війни (ці документи, вірогідно, також торкаються Криму і, можливо, Кавказу; в Guide зазначено кількасот документів періоду Кримської війни, які не перелічені в цьому огляді, за винятком тих, що стосуються Одеси). Ці документи зберігаються, головним чином, в спеціальних музеях і архівах Британського морського флоту, повітряних сил та армії, так само, як і в музеях окремих полків, що брали участь у цій війні. Це магнітофонні записи спогадів, а також мемуари, листи і фотографії. Значне зібрання матеріалу стосується британських фірм, які торгували в Україні чи використовували Одесу як порт для проникнення на російський ринок. Більшість цих документів сьогодні зберігається в архівних установах графств, оскільки дуже мало британських фірм мають свої власні архіви. У Великобританії надзвичайно багато релігійних та місіонерських документів. Значна їх кількість пов'язана з місіонерською діяльністю в найбільш недоступних частинах Російської імперії, зокрема в Сибіру, однак є менша частина документів, що стосується агентів, капеланів і добродійних акцій квакерів у 20-х і 30-х pp. в Україні. У Великобританії є також важливі єврейські документи, кожен з яких містить значний матеріал з Україніки. Багато британських організацій систематично збирають інформацію про Радянський Союз (наприклад. Лейбористська партія, Конгрес тред-юніонів. Британська радіомовна компанія), що містить дані про Україну. До того ж, ми маємо різноманітні листи, щоденники і фотографії, що стосуються України і українців, залишені консулами, мандрівниками і різними особами, що відвідували Україну. Ці матеріали знаходяться у багатьох великих і малих архівосховищах по всій території Великобританії. Сподіваємося, що поданий нижче перелік дасть деяке уявлення про багатства британських сховищ стосовно багатьох аспектів контактів між Великобританією та Україною зокрема, Великобританією та Російською імперією і Радянським Союзом взагалі.
Документи, що стосуються України, вміщені в Guide to Documents and Manuscripts in the United Kingdom Relating to Russia and the
Доступ до архівосховищ і до їх зібрань, перелічених нижче, дозволяється, як правило, за письмовою заявою на ім'я архівіста чи бібліотекаря. Зазначені надруковані покажчики; більшість архівосховищ мають картотеку чи описи рукописів або колекцій, які є доступними для читачів у читальних залах. Реєстраційні шифри колекцій та одиниць зберігання вказані там, де вони в. Державні документи, як правило, не видаються 30 років.
|
