Н.А.Капелюшна, аспірантка кафедри документознавства КНУКІМ
Перехід вищої освіти України на нові стандарти освіти вимагає розробки нових підходів до створення навчальних документів для вищої школи.
У зв’язку з цим потрібно чітко визначити особливості типології навчальних документів.
Враховуючи закони логіки, загальної типології книги та книгознавчої термінології була розроблена та представлена наступна схема вузівських видань. До першого ділення відносяться – наукові та навчальні видання (куди входить і так звана навчально-методична документація). Навчальні видання, в свою чергу, за критеріями загальної типології книги, поділяються на навчально–теоретичні, навчально–практичні, навчально–бібліографічні, навчально–програмні, навчально–наочні.
До навчально–теоретичних видань відносяться підручники та навчальні посібники.
Положення, коли підручник називали навчальними посібниками, склалося тоді, коли підручник офіційно не визнавався науковою роботою, а навчальний посібник розглядався як наукова праця. А коли надано було дозвіл подавати вузівські підручники до захисту на здобуття наукових ступенів кандидата чи доктора наук на рівні з дисертаціями, навчально-методичні комісії, які видають гриф "підручника”, почали схилятися до того, щоб підручники називати навчальними посібниками. Цьому також сприяло відсутність визначення поняття "підручник”.
Вузівський підручник – це жанр навчального документа, предметним змістом якого є наукові основи дисципліни, викладені у відповідності з навчальним планом (планами).
У відповідності з цим, підручник є першим та найважливішим джерелом знань для студентів. Він не тільки дає деякий мінімум теоретичних відомостей по тій чи іншій дисципліні, а і орієнтує студентів у методологічному відношенні, допомагає їм послідовно освоїти різні ступені знань, йти від простого до складного. При можливості, підручник повинен орієнтувати студента на перспективу, на розвиток будь-якої галузі науки та практики. Це головна мета будь-якого підручника.
Отже, вузівський підручник – це необхідний елемент навчально-виховного процесу і являє собою модель підготовки спеціаліста з певної дисципліни.
Існує три види дидактичних підручників:
1. традиційні підручники (зберігають в основному вербальну форму передачі інформації, з використанням графічних та символьних елементів);
2. програмовані підручники, що застосовують особливу форму передачі інформації, тісно пов’язаної з самоконтролем та самокоректуванням, створені на основі теорії програмованого навчання;
3. напівпрограмовані підручники, тобто підручники змішані, які складаються з традиційних наукових текстів та програмованих текстів.
Розглядаючи підручник як головну ланку в системі видів і різновидів вузівських навчальних видань є сенс встановити взаємовідносини його з навчальним посібником.
Існує ряд варіантів, за якими навчальні посібники поділяються на ряд різновидів. В залежності від того, до якого різновиду належить навчальний посібник, він може бути або підготовчим матеріалом для створення підручника (випускається до виходу підручника), або доповнюючим матеріалом (випускається після виходу підручника). Крім цього є ще ряд специфічних особливостей навчального посібника на відміну від підручника. Вони залежать від глибини та діапазону висвітлення матеріалу в навчальному посібнику.
У доповнення до основних навчальних документів (підручників і навчальних посібників) випускаються інші навчальні видання: навчально-методичні посібники та вказівки, методичні посібники та вказівки, бланки завдань, навчальні наочні посібники та ін.
Із всього вищесказаного виходить, що з кожної дисципліни повинен бути набір основних навчальних документів, це: програма, яка є схемою для підручника; підручник, який заповнює цю схему науково-теоретичним матеріалом і навчальні посібники, які доповнюють або поглиблюють матеріал, викладений у підручнику – що у взаємодії поглиблює знання, вміння і навички студентів, а також може доповнюватись серіями, що дає змогу систематичного вивчення конкретних дисциплін із постійним введенням нової інформації, яка напрацьовується в кожній науковій галузі.
Документопотік навчальних документів в Україні, в основному, являє собою розмаїття навчальних посібників, які публікуються авторами з позицій власного бачення семантично-архітектонічної побудови навчального документа, тому стала помітною тенденція підготовки навчального матеріалу, що за стилем і семантикою має відношення до такого типу як довідковий документ, а у видавничому оформленні це подається як підручник або навчальний посібник.
Розробка Міністерством освіти та наук України державної програми "Вузівський підручник” позитивно вплине на уточнення типології і жанрів навчальних документів, дасть можливість студенту чітко уявляти завдання кожного виду навчального документа в системі професійної підготовки і глибину інформативності, що забезпечить якість професійних знань, умінь і навичок.
|
