І.Д.Нілова, к.п.н., доцент, зав. кафедрою КНУКіМ
Суспільне буття неможливе без інформації. Інформація супроводжує індивіда протягом всього його фізичного існування, тому різні сфери професійної діяльності розглядають інформацію і як базовий компонент, і як елемент будь-якого технологічного процесу – це підтверджує інваріантність сприйняття навколишньої дійсності в усьому її розмаїтті і семантичній глибині.
Фіксація інформації індивідом відбувається свідомо і підсвідомо щосекунди – без цього неможливе функціонування його як фізичного біологічного об’єкту так і соціальної одиниці. Інформація, зафіксована індивідом, осмислена з позиції соціальної значимості для певної частини суспільства, потребує закріплення на матеріальному носії з метою введення її в інформаційну взаємодію.
Поняття "документ” як і поняття "інформація” (основний елемент документа) дуже широке і багатоаспектне, глибоке вивчення феномену інформації і двоєдиної природи документу здійснює молода (в порівнянні з іншими науками) наука документознавство.
Наукова дисципліна документознавство розвивалася протягом ХХ століття, визначаючи свій об’єкт дослідження, методологію, предмет і методи – все те, що характеризує та ідентифікує кожну наукову дисципліну в системі наукових знань суспільства. Документ як матеріальний об’єкт інформаційної взаємодії, сприймається спеціалістами різних наукових дисциплін як невід’ємний і обов’язковий атрибут конкретної сфери суспільної діяльності, як предмет, створений саме в сфері даної наукової дисципліни, їй належить і від її розвитку залежить. Але онтологічно документ як матеріальний об’єкт, створений суспільством для виконання спеціального завдання – закріплення соціально значимої інформації, набагато давніший від багатьох матеріальних об’єктів, які є результатом накопичення знань людським суспільством. Гносеологічно документознавство як наукова дисципліна – одна з наймолодших в системі знань сучасної цивілізації.
Але означена наукова дисципліна є фундаментальною в сфері інформаційного забезпечення функціонування суспільства, на її основі розвиваються прикладні напрямки інформаційної діяльності: книговидання, масові документні комунікації, обслуговування інформаційних потреб суспільства різними соціальними інституціями.
Основним об’єктом документознавства як науки є документ - матеріальний об’єкт, що розглядається з точки зору системного аналізу його компонентів, який забезпечує інформаційні потреби суспільства і відображає рівень культури суспільства на певному хронологічному відрізку розвитку цивілізації.
Комплексний характер науки виражається в її багатоаспектності і методологічних підходах вивчення суб’єктно-об’єктних зв’язків в інформаційній взаємодії. Інформаційно-комунікативна діяльність вимагає не вузькоспеціалізованої підготовки в сферах книговидання, бібліотечної діяльності, маркетингу друкованої інформації, а фундаментальної підготовки на базі комплексу соціально-гуманітарних наук.
Розробка нової концепції інформаційно-комунікативної діяльності повинна стати основою нового напряму підготовки фахівців в Україні "Інформаційно-комунікативної діяльності”, що об’єднає для досягнення єдиної мети - розвитку інтелекту нації – спеціалістів різної професійної підготовки: соціологів, лінгвістів, документознавців, документалістів, економістів, популяризаторів науки, журналістів, психологів.
Означений підхід не є стилем "фентезі”, а виходить з реальних інформаційно-комунікативних ситуацій, які починаючи від примітивно-прикладної терміносистеми, що використовуються в офіційних документах, які регламентують інформаційно-комунікативну діяльність у сфері надання інформаційних послуг, до прийняття нормативних актів, які регулюють економіко-технологічні відносини суб’єктів інформаційної взаємодії.
Відсутність в Україні інтегрованих наукових шкіл, які б розглядали інформаційні процеси в Україні на основі системного підходу, призводить до розпорошення зусиль науковців, фінансистів, поліграфістів, розповсюджувачів інформації різних видів, правознавців – всіх, хто своєю сферою діяльності вважає документно-інформаційну комунікацію.
Документ як елемент культури суспільства є складною системою, кожен елемент системи обслуговує конкретна професійна галузь, від якості діяльності якої залежить розвиток інформаційного потенціалу суспільства, якість інформаційних ресурсів і інтенсивність циркуляції документних потоків. Тому, з нашої точки зору, наукова дисципліна документознавство розглядає документ як комплекс зусиль фахівців різних сфер інформаційно-комунікативної діяльності по відбору і передачі соціально значимої інформації в часі і просторі.
Базуючись на вищесказаному, Київський національний університет культури і мистецтв виступає з пропозицією об’єднати зусилля всіх науковців і практиків сфери інформаційно-комунікативної діяльності і створити комплексну наукову школу на базі означеного університету по розробці концепції розвитку інформаційного потенціалу України, для створення професійно-підготовлених робочих груп по розробці взаємопов’язаних законопроектів і підзаконних актів, які б сприяли прийняттю кваліфікованих управлінських рішень в сфері інформаційної діяльності.
|
