О.М.Селіверстова, зав. відділу НПБ України
Мені б хотілось звернути Вашу увагу на деякі питання напрямки державної підтримки бібліотек. Бібліотеки України є складовою інформаційної системи держави і відіграють значну роль у забезпеченні населення необхідною інформацією, його освітянського та культурному формуванні. Держава постійно в тій чи іншій мірі приділяє увагу питанням бібліотечної справи, зокрема поповненню фондів бібліотек новими творами друку.
Свідченням цього в останні роки стали: прийняття Закону України «Про обов’язковий примірник документів» (1999 р.), Національної програми видання соціально-значущої літератури, відновлення видання «Української бібліотечної серії» та розробка проекту Державної програми поповнення фондів бібліотек України.
У законодавстві України, як і в більшості країн світу, є Закон «Про обов’язковий примірник…», за яким всі вітчизняні видавництва повинні по одному примірнику своїх видань безкоштовно пересилати у визначені бібліотеки. Вперше питання державного забезпечення системи обов’язкового примірника було поставлене Центральною Радою УНР 26 січня 1919 року, коли був затверджений «Закон про друковані видання», у якому мова йшла про обов’язкове надсилання друкарнями, літографіями, металографіями та іншими подібними закладами до повітових комісарів своїх видань, але один примірник залишати у себе і наприкінці року передавати до місцевих бібліотек для комплектування краєзнавчих фондів.
Уся подальша робота щодо забезпечення функціонування системи вітчизняного обов’язкового примірника творів друку здійснювалася на основі Урядових постанов СРСР з цього питання.
Соціально-політичні зміни, які відбулися з проголошенням у 1991 році України незалежною державою, мали суттєвий вплив на систему постачання обов’язкового примірника до бібліотек. В незалежній Україні гостро відчувалась потреба в нових законодавчих актах в галузі культури, зокрема в бібліотечній справі і особливо в питанні державного забезпечення системи поповнення фондів бібліотек творами друку України. Це необхідно було у зв’язку із змінами, які сталися у книговидавництві, а саме занепад державних видавництв, активний розвиток приватного книгодрукування та друк українськими книговидавничими організаціями своїх видань за кордоном. В цей період поповнення бібліотек обов’язковим примірником здійснюється в основному державними друкарнями та видавництвами, але це вони робили не завжди своєчасно й не в повному обсязі. Значна кількість приватних книгодрукарень і авторів, які видавали за свій рахунок ,законодавчо не були зобов’язані надсилати свої видання і майже зовсім не надходили до фондів бібліотек видання вітчизняних видавництв, друкованих за межами України. Це спричинило появу таких прогалин у національному бібліотечному фонді, що їх майже неможливо поповнити.
Тому у квітні 1999 року був прийнятий Закон України «Про обов’язковий примірник документів». Основною метою Закону було забезпечити повноту всіх видань, схоронність всього виданого в Україні та інформування населення про вже існуючу друковану продукцію. Законом визначалися права і обов’язки виробників документів і їх одержувачів Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 6.07.92 року № 376 «Про впорядкування розсилки контрольних примірників друку», яка чинна у частині, що не суперечить Закону України «Про обов’язковий примірник документів» поліграфічні підприємства, установи, що мають розмножувальну техніку, інші виробники друкованої продукції доставляють обов’язкові безоплатні примірники всіх (або окремих за їх видом) видань у визначеній кількості в день виходу у світ певну частину тиражу одержувачам документів. Максимальна кількість одержувачів безоплатних обов’язкових примірників для одного видання – 16. Обов’язковий примірник видань, виготовлений видавцями за межами України, доставляється на тих же підставах. Держава поклала всю відповідальність за повноту та своєчасне доставлення обов’язкового примірника видань на керівників поліграфічних підприємств, організацій, інших юридичних осіб різних форм власності, що мають засоби поліграфічного виробництва. Витрати, пов’язані з виготовленням і доставкою одержувачам документів безоплатного обов’язкового примірника, відносяться на собівартість видання. Доставлення обов’язкового примірника періодичних видань установам, які отримують цей примірник видань Міністерством зв’язку України, здійснюється безкоштовно. Усі видання в складі обов’язкового безоплатного примірника, підлягають державній реєстрації і бібліографічному опрацюванню, що здійснює Книжкова палата України. Книговидавці мають бути зацікавлені у відображенні своїх видань в системі державної бібліографії тому, що відсутність інформації про видання спричиняє зникнення документів з наукового та професійного обігу і як наслідок, не знаходить своїх користувачів. Декілька слів хочу сказати про платний обов’язковий примірник, який існував як Всесоюзний ще в радянські часи. В Україні його одержували біля 15 ОУНБ. Після 1991 року він не існує як всесоюзний, а як український платний обов’язковий примірник документів не існує взагалі. Але потреба в ньому є, як показує опитування особливо обласних бібліотек.
Як Ви пам’ятаєте, всі республіканські бібліотеки колишнього Радянського Союзу отримували ОП безкоштовно. Серед них - Національна парламентська бібліотека України, як вже більше 40 років одержує безкоштовний обов’язковий примірник документів. На його базі сформувався унікальний фонд вітчизняної літератури. Комплектування фондів бібліотеки спрямовано на забезпечення максимальної повноти надходжень всього репертуару видань України. Але внаслідок комерціалізації книжкового ринку, відсутності інформації про випуск нових видань, нових книговидавничих організацій, значно збільшилися трудозатрати по розшуку і поповненню лакун в обов’язковому примірнику документів і все рівно при цьому повноти збирання не досягається.
За даними Книжкової палати України протягом 2000 р. видавничою діяльністю в Україні займалися 35 державних видавництв, поліграфічних підприємств та 367 видавництв, видавничих організацій різної форми власності, які за цей рік надіслали на 17% менше назв книг (5219) ніж у 1999 році, а саме на 1,5% зменшилось надходження наукових видань (збірники наукових праць, міжвідомчі наукові збірники, препринти), на 3,8% - довідкових (довідники, енциклопедії), на 2,7% - офіційних видань, на 3,6% - виробничо-практичних, та на 3,2% - художньо-літературних видань. Ці дані Книжкової палати підтверджуються і НПБ України. Всього за 2000 рік бібліотека одержала по українському обов’язковому примірнику 65,5 тис. всіх видів видань: 66,2% складають газети, 21% - книги, 7,3% - журнали, 2,2% - видання , що продовжуються, карти, ноти, листовий матеріал, спецвиди технічної документації склала 3,5% всіх надходжень. Невелике збільшення спостерігається тільки у виданні учбової літератури (на 1,1%).
Розподіл всіх видань, що надійшли до бібліотеки за 2000 рік в складі обов’язкового примірника за цільовим призначенням свідчить про перевагу наукових видань, вони становлять 56% усієї кількості. Серед навчальних видань більшість - для загальноосвітньої школи та підручники для вузів (60%), але в загальному розподілі видань за цільовим призначенням навчальна література складає 10%, науково-виробнича – 2%, науково-популярна - 4,2%, виробничо-практична – 6%, довідкова – 3,8%, літературно-художня – 4,7%, офіційна – 6,3%, громадсько-політична – 4%, інша – 3%. Найбільше надійшло видань з питань економіки (37%), менше з питань права і юридичних наук (4%). Видання з історії, культурології, освіти, літературознавства, техніки, природничих наук та мистецтва становлять від 2% до 12% від загальної кількості наукових видань. Аналіз документів, що надійшли до бібліотеки в складі обов’язкового примірника за мовами свідчить, що видання українською мовою складають лише 59% загального обсягу.
Підсумовуючи вищесказане, треба зазначити, що у 2000 році динаміка складу випуску книжкової продукції вітчизняними видавництвами визначилась таким чином. З кожним роком зменшується кількість назв і тиражі книг, що видаються. Порівняно з 1997 р. вони зменшилися втричі. Обсяг надходження книг до фондів бібліотеки постійно знижується приблизно на 1000 друкованих одиниць щорічно. Це, в свою чергу, негативно позначається на повноті задоволення інформаційних потреб громадян та призводить до виключення документів з наукового та професійного обігу. Слід зазначити, що хоча й держава з прийняттям Закону "Про обов’язковий примірник документів” піклувалась про бібліотеки, але виконання цього Закону виробниками документів бажають бути кращими. В державі поки що не налагоджено механізм контролю і відповідальності за невиконання цього Закону. А тому багато зусиль витрачається для розшуку і одержання творів друку, що мали б надійти до фонду бібліотеки у складі обов’язкового примірника.
Аналіз надходження місцевого обов’язкового примірника показує, що жодна з ОУНБ не одержує цей примірник в повному обсязі. Як правило, це обумовлено тим, що багато новоутворених видавництв не знають, що є такий Закон "Про обов’язковий примірник документів” і тому його не виконують, деякі місцеві видавництва створюються і видають свої видання під невеликі проекти і, видавши декілька книг або газет, зникають як юридичні організації. Однією з причин є також велика вартість окремих видань, тому видавництва не вважають за потрібне передавати їх до фондів бібліотек свого міста. Останнім часом багато книг видається за власні кошти авторів, які не можуть ще й пересилати обов’язкові примірники до бібліотек.
Одним з джерел планового поповнення фондів публічних бібліотек є "Українська бібліотечна серія”, яка щорічно видавалася з 1974 року. За відсутністю державного фінансування 6 років (1992-1997 рр.) не видавалась. З 1998 року Українська бібліотечна серія поновилась як серія на держзамовлення з щорічним виділенням коштів. Українська бібліотечна серія в першу чергу розрахована на районні та сільські бібліотеки-філії ЦБС. У 2000 році було виділено і реалізовано на закупівлю кращих вітчизняних книг – 1,7 млн. грн. Однак цього недостатньо. Сподіваємось, що на наступний рік держава не залишить поза увагою це джерело поповнення фондів бібліотек.
Аналіз даних показує, що у порівнянні з 1991 роком обсяг надходжень до ОУНБ скоротився на 60%, Центральних бібліотек ЦБС на 85%, сільських бібліотек на 97%. З загального річного потоку у 5-6 тис. назв, що видаються в Україні до Обласних універсальних наукових бібліотек надходить лише 20-30%, Центральних бібліотек ЦБС –
5-10%, до сільських бібліотек – 0,01% нової книжкової продукції. Це одна з основних причин інтенсивного морального старіння бібліотечних фондів. В той же час існує різке збільшення незадоволеного читацького попиту на сучасні нові видання. Дуже скрутне становище з щорічною передплатою на періодичні видання, особливо у сільських бібліотеках-філіях ЦБС (2-3 назви газет, 1 журнал для дітей). Від цього страждають найбільш незахищені верстви населення, для яких бібліотека – єдине джерело отримання інформації.
Практично недостатньо для більшості бібліотек є наукова, довідкова, навчальна література країн СНД та далекого зарубіжжя. Повільно формується ринок видань на електронних носіях. Таким чином, гальмується процес входження України до всесвітнього інформаційного простору. Зазначені вище проблеми у бібліотечній галузі та зумовлені ними негативні соціальні наслідки є загальнодержавними проблемами.
Президент України Л.Д.Кучма у своєму зверненні до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році” акцентував увагу на проблемах поповнення фондів бібліотек. Відповідно до цього було розроблено проект Державної програми поповнення фондів бібліотек України. Проект програми розроблено у відповідності із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про бібліотечну справу”, зокрема з п.26, де мова йде про те, що "суми витрат на поповнення бібліотечних фондів у Державному бюджеті України та місцевих бюджетах виділяють окремим рядком”. Програма визначає нормативи забезпечення бібліотек мінімальною кількістю друкованих видань. Її реалізація має здійснюватись поетапно, протягом трьох-п’яти років, з поступовим збільшенням обсягів фінансування на поповнення бібліотечних фондів. Ця програма своїм завданням ставить максимальне поповнення фондів публічних бібліотек всіх рівнів книжковою продукцією, що видається в Україні, вибірково – виданнями країн СНД та дальнього зарубіжжя, буде спрямована на поліпшення якості бібліотечних фондів, їх оновленню, задоволенню читацького попиту, реалізації прав громадян на отримання необхідної інформації, зростанню наукового та інформаційного потенціалу бібліотек.
Проте вищеназвані документи на ставлять остаточну крапку у питанні забезпечення повноцінних фондів і ряд проблем залишаються (нестабільність фінансування бібліотек, відсутність повного репертуару українського обов’язкового примірника).
|
