Зміст
Вступ
Розділ І. Характеристика картографічних видань
1. Картографія як наука про картографічні видання
2. Типи, види карт та їх властивості
3. Атласи та їх типологія
4. Глобус
Розділ ІІ. Видання національного атласу України
1. Програма підготовки Атласу
2. Вимоги до змісту Атласу
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми дослідження. Відображенням свого просторового положення людство почало займатися дуже давно, фактично з початку усвідомленого існування. Ця справа згодом була названа — картографією. Наукою вона стала в сучасну епоху. Картографія – галузь науки, техніки й виробництва, що вивчає створення й використання картографічних творів.
Сьогодні немає жодної науки про Землю, яка обійшлася б без карт. Всі основні закономірності, факти й висновки, узагальнення та прогнози «покладені на карти».
Завданням картографії є відображення й дослідження просторового розміщення, поєднань (сполучень) та зображень. Її структура включає розгалужену систему наукових та технічних дисциплін. Проектування й складання карт передбачає вивчення й розробку методів та технології лабораторного виготовлення карт.
Оформлення карт та картографічна семіотика розробляють мову карти, теорію й методи побудови систем картографічних знаків, художнього проектування карт та їх кольорового оформлення. В межах картографічної семіотики вивчають правила побудови знакових систем та користування ними (синтактика), співвідношення знаків з об’єктами, що відображаються (семантика), інформаційна цінність знаків та їх сприймання користувачами (прагматика).
Карти стали необхідною частиною й мовою соціально-економічних та історичних наук. Вони допомагають при вивченні промисловості, енергетики, сільського господарства, населення й навіть сфери обслуговування чи культури. Карти - це робочий інструмент археологів, істориків, етнографів. А останніми роками на картах стали відображати поширення релігій чи вплив політичних партій, результати виборів, стан злочинності, національні конфлікти...
У наші дні вміння сприймати та розуміти карти потрібне кожній людині, а картографічна грамотність так само необхідна, як і комп'ютерна.
Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження.
Об’єктом дослідження є картографічні видання, зокрема карти, атласи та глобус.
Предметом курсової роботи є особливості та функціональне призначення картографічних видань.
Мета курсової роботи полягає в тому, щоб охарактеризувати картографічні видання та визначити методи їх використання при вивченні різних галузей знань.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
- визначити сутність картографії як наукової дисципліни;
- з’ясувати типи, види карт та їх особливості;
- охарактеризувати атласи за типами;
- проаналізувати глобус як модель земної кулі;
- охарактеризувати програму підготовки і видання Національного атласу України;
- з’ясувати вимоги до змісту Атласу;
- визначити його основні розділи.
Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у підготовці до семінарських та практичних занять, а також для розробки матеріалів конференцій, спецкурсів.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Вступ курсової роботи формує її сприйняття, висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження і висвітлюють подальші тенденції розробки теми.
Стан наукової розробки проблеми. Тема "Картографічні видання” висвітлена в багатьох наукових працях, таких як "Документоведение” Н.М.Кушнаренка, ”Картоведение” К.А.Саліщева, " Картографія” Божок А.П. та в інших. Але не зважаючи на наявність наукових публікацій, існує потреба в більш конкретному аналізі картографічних видань.
Розділ І. Характеристика картографічних видань
1. Картографія як наука про картографічні видання
Державний стандарт термінів визначає картографію як ”область науки, техніки і виробництва, яка охоплює вивчення, створення і використання картографічних творів". Це визначення узгоджується із традиційним розумінням картографії як науки про географічні карти, методи їх створення і використання. При цьому географічні карти розглядаються як спосіб відображення дійсності засіб вивчення реальних явищ. Існує і таке розуміння картографії як науки, яка охоплює теорію, методику та технічні прийоми створення та використання картографічних творів. Картографічні твори, власне, і складають предмет картографії як науки.
Існують різні уявлення про суть і завдання сучасної картографічної науки. В їх змінах та варіантах відображаються загальний хід науково-технічного прогресу, внутрішнє удосконалення картографії та проблеми, які постійно виникають перед нею.
Основним видом картографічних творів є географічні карти.
Однією з характерних рис сучасної картографії є енергійне розширення її пізнавальних функцій як засобу дослідження об’єктивного світу та набуття нових знань. Пізнавальна функція географічних карт витікає з їх створення й використання як просторово-часових моделей реальних явищ. Виходячи із глибокого розуміння суті географічних карт, К.О. Саліщев прийшов до висновку, що картографія – ”наука про відображення та дослідження явищ природи і суспільства – їх розміщення, властивості та зміни в часі – через картографічні зображення як просторові образно-знакові моделі". Таке розуміння картографії поширює інтереси цієї науки на всі види картографічних зображень і посилює її взаємодію із природничими та суспільними науками.
В кожній науці прийнято розрізняти: теоретичні основи – ідеї, які визначають мету та форми пізнання дійсності, концепції – систему поглядів та доказів, теорії – узагальнення наукових знань, які відображають закономірності досліджуваних наукою явищ, методи та технічні прийоми дослідження, конкретні знання, отримані даною наукою.
К.О. Саліщев відносить теоретичних основ картографії поняття про метод і предмет картографії, а також (і це головне) вчення про картографічне відображення дійсності (вчення про карту; останньому належить теорія картографічних проекцій, теорія генералізації, теорія знакових систем і способів зображення, а також теорія системного картографування; в цьому розділі розглядаються також питання про види, типи, класифікації карт та їх аналіз.
Методи і технічні прийоми дослідження утворюють в картографії два великі й важливі розділи – технологію проектування й виготовлення карт та методи використання карт в науці і на практиці. Ці розділи мають свої теоретичні основи, а тому доцільніше розглядати їх як теорію та технологію проектування й виготовлення (складання) карт та теорію й методи використання карт.
К.О. Саліщев особливо виділяє картознавство, яке об’єднує вчення про карти, джерелознавство, історію картографії, а також методику використання карт. Однак, існує й інше розуміння картознавства, яке обмежує його зміст картографічним джерелознавством, інколи із деякими аспектами огляду картографічної діяльності.
Поділ картографії на наукові дисципліни може видозмінюватися із розвитком науки.
Галузі картографії можна класифікувати за видами картографування. Картографування – сукупність методів та прийомів, спрямованих на створення карти чи серії карт відповідної тематики. За об’єктом виділяють картографування: а) земне (суші та Світового океану); б) планетарне; в) астрономічне; за тематикою (змістом) картографування є: а) загально географічне й топографічне; б) тематичне; в) спеціальне; за методом картографування є: а) наземне; б) аерокосмічне; в) підводне; за масштабом картографування поділяється на: а) крупномасштабне; б) середньомасштабне; в) дрібномасштабне.
Поряд із структурним поділом картографії існує й галузевий (тематичний) поділ відповідно до картографованих явищ. Так, виділяють земну картографію (геокартографію) та картографію космічну, предметом якою є дослідження планет та космічного простору. Виділяють, як вказувалося вище, топографічну картографію та тематичну картографію.
Картографічні твори застосовують у різних сферах людської діяльності, тому виділяють багато видів тематичного картографування: морську, астрономічну, планетарну, сільськогосподарську, військову, ґрунтову, геологічну, геоботанічну і т.д. картографію. Ці галузі утворюються на пограниччі картографії із суміжними науками і належать картографії за методом дослідження, іншим наукам (геології, геоморфології, географії ґрунтів та ґрунтознавству і т.д.) – за своїм змістом.
Різноманітність сюжету (тематичного змісту) карти свідчить про тісні зв’язки картографії з іншими науками.
2. Типи, види карт та їх властивості
Карта (від грец. carthz – аркуш папірусу) – математично визначене, зменшене, генералізоване зображення поверхні Землі, іншого небесного тіла чи космічного простору, яке показує розташовані чи спроектовані на нього об'єкти в прийнятій системі координат. Карта – зменшене, узагальнене, умовне і знакове зображення земної поверхні на площині, побудоване за певними математичними законами, яке показує розміщення, властивості та зв'язки явищ природи і суспільства, є особливим засобом пізнання, який дає можливість одночасно їх оглядати, оцінювати їхнє взаєморозташування, співставляти у просторі їхні властивості. Карта розглядається як образно-знакова модель дійсності, яка володіє просторово-часовою та змістовою подібністю оригіналу, масштабом, метричністю, високою наочністю, оглядовістю, абстрактністю, вибірковістю, синтетичністю, однозначністю, неперервністю зображення, логічністю легенди, що робить її важливим засобом наукового пізнання.
Основною відзнакою карти є картографічне зображення, тобто зображення, виконане за допомогою певних графічних та інших засобів (умовних позначень, або знаків), якими передають просторове розміщення, якісні та кількісні відмінності конкретних об'єктів. Складовими (елементами) карти є картографічне зображення, математична основа, легенда та додаткові дані. Також кожна географічна карта має певні властивості. По-перше, карта є математично обґрунтованим зображенням. Саме за математичними законами розраховується ступінь зменшення розмірів реальних об'єктів, або їхній масштаб, при переході до картографічного зображення. Математичне обґрунтування мають картографічні проекції, за якими на картах подають "просторове розміщення дво- і тривимірних об'єктів реального світу (Земля в цілому, рельєф її поверхні тощо) на двомірній площині карти. По-друге, карта надає узагальнену картину дійсності або її складових. На одній карті, навіть з мінімальним ступенем зменшення, неможливо відобразити всі набуті людиною знання про предмети, явища чи процеси, які входять у коло її наукових чи практичних інтересів. Зважаючи на це, необхідним стає відбір об'єктів картографування, що супроводжується узагальненням характеристик, за якими ці об'єкти об'єднуються в певні групи (наприклад, будинки чи дерева взагалі, а не окреме дерево чи будинок, з притаманними тільки кожному з них ознаками). Процес відбору та узагальнення об'єктів, що зображуються на карті, називається картографічною генералізацією, її здійснюють з урахуванням того, що зображуватиметься на конкретній карті, які риси та характерні ознаки зображуваного явища слід зберегти і виділити відповідно до призначення даної карти, її тематики тощо. По-третє, для створення картографічного зображення використовують картографічні умовні знаки (позначення), графічні символи, якими на картах позначають різні об'єкти та їхні характеристики. Завдяки умовним знакам стає можливим зображення будь-якої за розміром території (Землі в цілому, окремих континентів або країн, частини їх тощо) без втрати притаманних їй ознак і збереженням тих об'єктів, які внаслідок зменшення зображення неможливо було б відтворити на карті. Картографічними умовними знаками відображають не тільки зовнішні ознаки об'єктів, а й ті, що було виявлено в результаті їх цілеспрямованого вивчення або відбивають певні погляди на суть предметів, явищ чи процесів. Властивості карти, з одного боку, є проявом її характерних рис, а з другого — втіленням тих вимог, які пред'являлися до карти під час її створення. Просторово-часова подібність картографічного зображення, тобто правильне відображення стану об'єкта в певній відрізок часу, на певну дату та подання на картах зв'язків, територіальної підпорядкованості, взаємного розміщення об'єктів. Абстрактність зображення пов'язана з картографічною генералізацією. Вона полягає у відкиданні несуттєвих рис об'єкта, малозначущих подробиць, цілеспрямованому узагальненні характеристик.
Метричність карт дозволяє визначити за їх допомогою якісні й кількісні відмінності об'єктів. Безперервність - це властивість, змістом якої є відсутність пропусків і розривів зображення (за винятком тих, що обумовлені картографічною проекцією). Наочність забезпечує зорове сприйняття картографічного зображення просторових форм об'єктів, їхніх розмірів, розміщення, зв'язків. Читаність карти полегшує розпізнавання елементів і деталей зображення. Ця властивість тісно пов'язана з попередньою. Оглядовість карти дозволяє одним поглядом охопити будь-яку за площею територію: від невеликої ділянки до планети в цілому тощо. Інформативність карти забезпечується розміщенням на одиниці її площі значної кількості знаків, назв, кількісних показників і підвищується шляхом поєднання або перекриття знаків.
У світі щороку видаються тисячі найрізноманітніших карт і атласів, що розрізняються за масштабом, змістом і призначенням. За змістом (тематикою) географічні карти бувають загально-географічні й тематичні. До загально-географічних карт належать топографічні, оглядово-топографічні й оглядові карти. Вони розрізняються за масштабом: топографічні - масштаб 1:200000 й крупніше; оглядово-топографічні - масштаби від 1:200000 до 1:1000000; оглядові - масштаб дрібніший за 1:1000000. На загально-географічних картах показані населені пункти й окремі будівлі, дороги, ріки, моря, рельєф, рослинність та інше - все те, що лежить на місцевості й може бути виражене в масштабі карти або слугує орієнтиром. На відміну від загальногеографічних, на тематичних картах звичайно розкривається одна тема, наприклад ґрунт чи геологічна будова, рослинність чи населення тощо. Тематичні карти поділяються на карти природи й карти суспільних явищ. Кількість тем, яким можуть бути присвячені карти, надзвичайно велика та продовжує зростати. Складаються карти оцінні, прогнозні, ретроспективні (звернені до об'єктів та явищ минулого). Останнім часом стрімко розвивається новий напрямок тематичного картографування - екологічний. На екологічних картах надаються: оцінка стану навколишнього середовища для життя й діяльності людини; екологічно небезпечні об'єкти (джерела забруднення); зміни й порушення, що відбуваються в природі, показники здоров'я населення тощо. Карти створюються для дітей і дорослих, для школярів і студентів, для туристів і військових... Залежно від того, для кого вони призначені й як їх використовуватимуть, карти розрізняють за призначенням: навчальні (наприклад, для вивчення географії й історії в школі), туристські, науково-довідкові й ін. Якщо порівняти атласи для молодших і старших класів, то видно, що від класу до класу карти складнішають і несуть дедалі більше інформації. Для людей сліпих існують спеціальні карти, що дозволяють уявити їм нашу планету. Тому ми можемо визначити, що за масштабом карти поділяються на великомасштабні (з масштабом 1:200000 і більше), середньомасштабні (мають масштаб від 1:200000 до 1:1000000) і дрібномасштабні (з масштабом, дрібнішим за 1:1000000).
Сучасні географічні карти характеризуються надзвичайно великою різноманітністю. Карти можна класифікувати за рядом ознак: за територіальним охопленням, за тематикою (змістом), за масштабом, за математичною основою, за мовою, за епохою, за призначенням, за особливостями використання тощо.
За територіальним охопленням виділяють карти світу, півкуль, Світового океану, материків та їх частин (частин світу та їх частин), окремих океанів, океанічних басейнів, морів, заток, проток, портових акваторій, окремих країн, частин країн, областей, штатів, районів, провінцій, окремих поселень, окремих землекористувань.
За змістом (за тематикою) виділяють карти: загальногеографічні, які зображають земну поверхню із основними природними та соціально-економічними об’єктами, при цьому жоден із основних елементів змісту не показаний детально (не є темою карти) Детальність зображення залежить від особливостей зображеної території, масштабу та призначення карти; тематичні карти, на противагу загальногеографічним, присвячені вузькій тематиці, один із елементів змісту загальногеографічної карти (чи якийсь інший елемент, явище, процес) стає темою цієї карти, показується детальніше, ніж інші. Сюди відносяться карти природних та соціально-економічних явищ, а також їх поєднань та комплексів.
За масштабом географічні карти поділяються на великомасштабні (масштаб 1:10 000–1:200 000 включно), середньомасштабні (масштаб дрібніше 1:200 000–1:1 000 000 включно), дрібномасштабні (масштаб дрібніше 1:1 000 000). Межі масштабів, які обмежують кожну із трьох категорій в цій класифікації, дещо умовні і відносяться головним чином до загальногеографічних карт, які отримали відповідні назви – топографічні, оглядово-топографічні та оглядові.
Картографічними зображеннями називають різноманітні генералізовані зображення Землі, інших небесних тіл, небесної сфери, виконані в певних картографічних умовних знаках, в певній картографічній проекції чи за іншим математичним принципом.
Серед інших картографічних творів (чи зображень) виділяються такі:
1. Анагліфічна карта – карта, віддрукована двома кольорами (синьо-зеленим і червоним); при розгляді їх через спеціальні окуляри-світлофільтри дає об’ємне зображення.
2. Атлас – систематизоване зібрання карт, виконаних за єдиною програмою як цілісний твір.
3. Блок-діаграми – зображення земної поверхні при похилому промені зорі в поєднанні із розрізами (профілями). Основою для їх складання служать топографічні карти. Ілюструють зв’язки між поверхнею та її геологічною чи тектонічною будовою, ґрунтами.
4) Глобус (від латинського globus – куля) – об’ємні кулеподібні моделі Землі з картографічним зображенням її поверхні. При їх побудові використовують умовні позначення та генералізацію, але проектують земну поверхню в її ортогональній проекції на кулю, внаслідок чого зберігається масштаб, співвідношення площ, геометрична подібність та взаємне розміщення контурів. Глобуси є загальногеографічні (фізичні) та тематичні (політичні, геологічні, тектонічні, рельєфні, ландшафтні). Будуються, як правило, в трьох масштабах – 1:30 000 000, 1:50 000 000, 1:83 000 000, але в окремих випадках, спеціально для музеїв, планетаріїв – 1:10 000 000 і 1:5 000 000, Іноді виготовляють глобуси Місяця, інших планет чи небесні глобуси.
5) Зоряні карти – зображення на площині зоряного неба як видимого небосхилу. Картографічна сітка служить для визначення астрономічних координат світил в екваторіальній системі. Масштаб карт поділяється в градусній мірі.
6) Карта на мікрофіші – мініатюрна копія з карти на фото- чи кіноплівці.
7) Карта-транспарант – карта, віддрукована поліграфічним способом на прозорій плівці для проектування на екран.
8) Карти Місяця чи планет зображають поверхню, рельєф, часто інші елементи природи, будуються в картографічних проекціях, умовними знаками, генералізовані. Система координат пов’язана із віссю обертання та екваторіальною площиною небесного тіла.
9) Рельєфні карти передають нерівності земної поверхні в об’ємній, трьохмірній формі. Вони готуються на основі загальногеографічних (топографічних) карт, зберігають їх масштаб і проекцію, знакові системи та зміст, але будуються із значним збільшенням вертикального масштабу в порівнянні із горизонтальним.
В останнє десятиріччя отримали широкий розвиток нетрадиційні картографічні зображення. Виділимо серед них такі:
- анаморфовані карти, карти-анаморфози, анаморфози – непросторово подібні картографічні зображення. Від звичайних карт відрізняються тим, що у рівняння проекції як приклад змінних величин вводяться не тільки географічні координати, а й сам картографований показник, наприклад, віддаленість від центра обслуговування, густота населення, валовий національний продукт, площа країни, її територія тощо. Це дає можливість перейти від масштабу довжин і площ до ”масштабів" часу, цін тощо;
- анімаційні зображення – динамічна послідовність геозображень (кадрів), яка створюється при демонстрації ефекту руху; розрізняють плоскі та об’ємні (стереоскопічні) анімації;
- динамічні геозображення – плоске чи об’ємне геозображення. яке відображає динаміку, еволюцію об’єктів чи явищ, траєкторії їх змін і переміщення в просторі та часі (картографічні анімації, кіноатласи тощо). Якщо вони побудовані в масштабі 1:86 400, то це означає, що 1 секунда демонстрації дорівнює добі;
- електронна карта – програмово-кероване картографічне зображення, візуалізоване із використанням програмних і технічних засобів в прийнятій для карт проекції і системі умовних знаків;
- електронний атлас – система електронних карт, створених за єдиною програмою як цілісний твір, в єдиній системі візуалізації, наприклад, ”Електронний атлас України";
- іконокарта – комбіноване зображення, яке поєднує геометрично відкоректований знімок, трансформований в картографічну проекцію, з елементами топографічної карти: рамкою, сіткою, назвами об’єктів. Створюється на основі космічних знімків високої роздільної здатності для маловивчених районів, на які відсутні кондиційні топографічні карти;
- інтерактивні геозображення – геозображення, які складаються, сприймаються та аналізуються в діалоговому режимі (система із двох персональних комп’ютерів із контролем поставлених завдань);
- карти полів зображають через ізолінії неперервний розподіл географічних явищ чи розрахункових показників; розрізняють карти полів статики, динаміки і взаємозв’язків явищ; реальних (температур і тиску) і абстрактних (густота ерозійного розчленування, потенціал поля розсіювання) явищ;
- машинографічні та дисплейні геозображення – карти та знімки, які коректуються за допомогою автоматичних координатографів і дисплеїв;
- мікрофільм карти – рулонний носій картографічної інформації, який містить зменшене зображення аркушів карт чи їх фрагментів; довжина мікрофільмів 60 м, ширина 35 мм, 70 мм чи 105 мм;
- ментальна, пізнавальна карта – карта, яка виникає в уяві дослідника чи групи дослідників в процесі пізнання дійсності й формуванні концепцій.
3. Атласи та їх типологія
Географічним атласом називають систематизоване зібрання географічних карт, виконане за єдиною програмою як цілісний твір. Атлас – не просте механічне зібрання різних географічних карт у вигляді книги чи альбома. Він включає в себе систему карт, органічно ув’язаних між собою, карт, які доповнюють одна одну, систему карт, обумовлену призначенням атласа та особливостями його використання.
Часто атласи видають у твердих чи м’яких палітурках, але дуже часто випускають розбірними, а аркуші карт вміщують у папку чи футляр-коробку.
Родоначальником атласної картографії вважається давньогрецький географ і картограф Клавдій Птолемей (II ст.). Сам термін ”атлас" походить від назви міфічного короля Лівії, який виготовив небесний глобус.
Основними властивостями атласів є їх цілісність та внутрішня єдність. Цілісність атласу визначається повнотою та внутрішньою єдністю атласу. Атлас повноцінний, якщо в ньому представлені всі питання і всі теми, що витікають із призначення та задуму атласа (наприклад, ФГАМ).
Внутрішня єдність розуміє взаємодоповнюваність, узгодженість та зручність у співставленні карт. Це досягається:
а) кратністю масштабів та застосуванням однієї картографічної проекції;
б) спільністю географічної основи;
в) узгодженістю легенд карт;
г) єдністю принципів генералізації;
ґ) взаємодоповнюваністю способів картографічного зображення та системою картографічних умовних знаків, шрифтів, кольорів, відтінків;
д) приуроченістю змісту до певної дати (дат, періодів);
е) доцільністю розміщення тем (розділів) і карт у них.
Атласи вміщують, крім карт, текстові дані, таблиці, фото, малюнки, профілі, розрізи, довідково-статистичні дані. Тексти дають методичні пояснення до карт, короткі географічні описи, дані про компоненти природи, про населення, господарство і соціальну сферу, взаємозв’язок між ними. Отримують поширення атласи-альбоми науково-популярного змісту із картами, текстами, фото, графіками тощо.
Атласи вміщують покажчики географічних назв, дані про авторів та рецензентів карт, вихідні дані (місце проектування, видання, наклад, формат, обсяг тощо).
Певне групування карт в атласі та послідовність розділів за певною темою, розміщення легенди, тексту, пояснювальних таблиць та зображень, інших складових частин називається структурою атласу. Як правило, карти в атласі групують за темами – карти природи, карти населення, карти господарства, карти соціальної сфери, історичні та інші карти, або за територією – карти світу, карти окремих материків чи океанів, карти окремих країн чи їх частин.
У створенні атласів беруть участь спеціалісти-фахівці та картографи, що працюють у науково-дослідних чи проектних закладах системи НАН України. Атлас – своєрідна енциклопедія, в якій зібрані останні досягнення науки і техніки. Атласи стають цінним джерелом інформації. Часто їх використовують при вивченні й оцінці природних та соціально-економічних умов, розміщенні продуктивних сил, розробці заходів територіального планування, раціонального природокористування.
Багатство видів і типів атласів потребує їхньої класифікації. Атласи групують за:
1) територіальним охопленням:
- атласи світу (БСАМ, АМ);
- атласи окремих материків чи їх частин (Атлас Антарктиди, Атлас Дунайських країн);
- атласи окремих країн (Атлас США, Атлас СССР, Атлас Франції, Атлас естественных ресурсов и природных условий Украинской ССР);
- регіональні атласи – атласи частин країн, окремих областей, провінцій, штатів, районів (Атлас Карельской АССР, Атлас Івано-Франківської області, Туристический атлас Крыма);
- атласи міст (Атлас Парижа, Атлас Хабаровська, Туристический атлас Києва).
Аналогічний поділ існує для атласів акваторій.
2) тематикою:
- загальногеографічні – складені загалом загальногеографічними картами, інколи доповнені тематичними картами, наприклад, Атлас Мира (1967);
- фізико-географічні, на картах яких зображені природні явища; – вузькогалузеві із однотипними картами (Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР, 1976); – комплексні галузеві із різними, але взаємодоповнюваними картами (Климатический атлас СССР); – комплексні із картами ряду природних явищ чи всесторонньою характеристикою природи (Физико-географический атлас мира);
- соціально-економічні – складені головним чином картами соціально-економічних явищ: – вузькогалузеві (Атлас автомобільних доріг, Атлас залізниць); – комплексні галузеві (Атлас сільського господарства України); – комплексні (Атлас развития хозяйства и культуры СССР, Экономический атлас СССР);
- загальні комплексні із фізико-географічними, соціально-економічними, політичними (політико-адміністративними) та іншими картами (національні атласи, які складені на майже 80 країн світу).
3) призначення: – навчальні (для середньої школи), навчально-довідкові (Атлас учителя, атласи областей України краєзнавчого типу), науково-довідкові (Атлас естественных ресурсов и природных условий Украинской ССР), туристські (Украинские Карпаты, Крым), дорожні (Атлас автодоріг), військові (Атлас офицера).
4) величиною: великі (настільні) обсягом понад 15 м2, середні (5-15 м2), малі (менше 5 м2) чи кишенькові.
5. Глобус
Глобус (лат. globus – куля) - куля з картографічним зображенням на поверхні, що передає наочно у зменшеному вигляді форму об’єкта, зберігає геометричну подібність контурів, співвідношення площ і єдність масштабів в усіх напрямах. Глобуси бувають географічні (земні), інших планет і небесні (проекція зоряного неба на кулю) [29].
Глобус - модель земної кулі, на якій у зменшеному вигляді зображені материки, океани - іншими словами, поверхня нашої планети. Або, глобус - зменшена модель земної кулі, яка найбільш вірно і наочно відображає форму Землі і співвідношення її окремих частин (материків і океанів).
Як і географічні карти, глобус містить генералізоване картографічне зображення, але відтворює земну поверхню в її ортогональній проекції на кулю. Завдяки цьому, з усіх картографічних робіт глобус має ряд властивостей, притаманних тільки йому. Рівнокутність (величина горизонтальних кутів між будь-якими двома напрямками на земному еліпсоїді не змінюється при зображенні цих напрямків на глобусі). Це робить глобус незамінним посібником при вивченні географії, а також природознавства, астрономії, фізики й інших наук. Глобус найкращим чином відображає фігуру Землі і дає вірну, наочну уяву про нашу планету. Глобуси класифікуються подібно до географічних карт, оскільки мають різний зміст, масштаб, призначення тощо. За видовим змістом виділяють глобуси географічні (Землі) та астрономічні (Місяця, планет, небесної сфери). За масштабом розрізняють великі (1:30 000 000), середні (1:50 000 000) і малі (1:83 000 000) глобуси. Великі глобуси призначені для демонстрації, а середні і малі - для індивідуальної роботи. За змістом глобуси поділяються на фізичні (на них зображуються гідрографія і рельєф земної поверхні) та тематичні (політичні, тектонічні, кліматичні тощо). За призначенням глобуси поділяються на три групи: навчальні, науково-довідникові, популярні (сувенірні, подарункові). В шкільному навчальному процесі використовуються глобуси: на підставці з похилою віссю, на підставці з часовим кругом і вертикальною віссю, без підставки і без вісі. Всі вони можуть бути оздоблені додатковими пристроями, що полегшують користування ними [9].
Географічні глобуси бувають таких видів:
- скляні (з нанесеними контурами материків і градусною сіткою), що використовуються при формуванні поняття картографічної проекції;
- чорні (мають чорну поверхню), які використовуються для вирішення різноманітних практичних завдань з побудови сітки меридіанів і паралелей. Існують також чорні глобуси зі вже готовою сіткою меридіанів і паралелей, за їх допомогою можна вирішувати завдання з визначення географічних координат, нанесення контурів тощо. Розрізняють рельєфні глобуси (на них рельєф земної поверхні зображено об'ємно), які використовуються для підвищення наочності, але мають один недолік: вертикальний масштаб дуже збільшено порівняно з масштабом глобусу; роз'ємні глобуси (складаються з двох частин), за допомогою яких демонструється внутрішня будова Землі; глобуси з внутрішнім підсвічуванням (додаткове підсвічування дозволяє виявити на загальногеографічному фоні будь-яку інформацію, наприклад, політико-адміністративний поділ земної кулі).
Розділ ІІ. Видання Національного атласу України
1. Програма підготовки Атласу
Національний атлас - важливий атрибут будь-якої суверенної держави. Національний атлас України - науково-довідкове офіційне державне видання, в якому інтегровані новітні знання та інформація про Україну, він характеризує природні умови і ресурси України, її екологічну ситуацію, населення, економіку, історію. Атлас складається із шести блоків: «Загальна характеристика», «Історія», «Природні умови та природні ресурси», «Населення і людський розвиток», «Економіка», «Екологічний стан природного середовища», налічує 440 сторінок, 875 карт різного масштабу, тексти, графіки та фотографії.
Видання вперше в історії України Національного атласу (далі - Атлас) забезпечить не тільки інтеграцію найважливіших відомостей про неї, знань багатьох фундаментальних наук, а й сприятиме поліпшенню задоволення потреб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, наукових, освітніх, інших установ та організацій, широкої вітчизняної і міжнародної громадськості у комплексній науково обґрунтованій офіційній інформації про Україну, підвищенню рівня наукового та інформаційного забезпечення прийняття рішень у системі державного управління, формуванню нових підходів до розв'язання актуальних соціально-економічних, екологічних та інших проблем, утвердженню України на міжнародному рівні як держави з високо розвинутими наукою і технологіями, її інтеграції у світовий інформаційний, науковий та культурний простір.
При розробленні Програми підготовки та видання Національного атласу України брали участь представники Національної академії наук, інших провідних наукових установ, вищих навчальних закладів, Державної служби геодезії, картографії та кадастру, Українського географічного товариства. Національний атлас України становить важливе значення для
формування сучасного національного банку географічних та інших даних про Україну та її регіони.
Під час розроблення Програми його складання враховано кращий світовий досвід підготовки національних атласів, які переважно у вигляді багатотомних видань вже опубліковано у більшості розвинутих держав, інших фундаментальних картографічних та енциклопедичних видань, а також відповідні рекомендації Міжнародного географічного союзу та Міжнародної картографічної асоціації, що забезпечить комплексність, внутрішню єдність Атласу, його співставність з аналогічними виданнями, опублікованими в інших країнах, стане внеском нашої держави у формування міжнародних геоінформаційних систем.
Під час створення Атласу було здійснено комплекс взаємозв'язаних
наукових, організаційних та інших заходів [22], зокрема: на першому етапі - визначено перелік карт, а також інших матеріалів, які включаються до Атласу, вибір їх математичної та географічної основи, масштабу, оптимального варіанту компонування та формату, уточнення змісту карт та системи зображувальних засобів, найбільш ефективної технології складання карт та виготовлення Атласу.
Для цього на основі єдиних методологічних підходів було забезпечено систематизацію, узагальнення та узгодження раніше складених, насамперед споріднених, карт та інших виконаних розробок, визначитися щодо проблем, які потребують додаткового вивчення, організувати здійснення цільових наукових досліджень у різних галузях знань, їх координацію, розроблення пропозицій щодо створення єдиної бази просторових та інших даних для підготовки Атласу.
На другому етапі - виконано науково-дослідні роботи із розроблення та складання карт, підготовки довідкових та інших матеріалів для включення до Атласу, їх наукове редагування, збирання, аналіз, оброблення необхідної інформації, формування відповідної бази даних.
На третьому етапі - проведено загальнонаукове та спеціальне тематичне картографічне редагування, рецензування та узгодження між собою рекомендованих для включення до Атласу карт, пояснювального тексту, схем, графіків та інших матеріалів, остаточне визначення їх переліку та змісту, компонування авторського оригіналу Атласу.
Вирішення цих завдань покладалося на експертні групи відповідно до структури тематичних блоків Атласу. Склад експертних груп було визначено Координаційною радою.
На четвертому етапі - здійснення підготовки Атласу до видання та його тиражування.
Атлас являє собою однотомне видання українською мовою з резюме російською та англійською мовами. Видання Атласу включається до Національної програми випуску соціально значущих видань.
Розроблена також електронна версія "Національного Атласу України”, яка є продовженням друкованої версії. Він містить 875 унікальних карт, що створені на базі новітніх знань і статистичної інформації, а також тексти, графіки та фотографії.
Електронна версія "Національного Атласу України” розрахована на широке коло споживачів географічної інформації від школярів та студентів до спеціалістів-географів. Можливості роботи з електронною версією залежать тільки від навичок і пізнавальних зацікавлень користувача, фантазії та сміливості експериментувати.
У процесі розробки електронної версії "Національного Атласу України” спеціалістами ТОВ "Інтелектуальні системи ГЕО" були залучені статистичні, географічні та інші матеріали, що були надані Інститутом географії Національної академії наук України. У електронній версії використані дизайнерські матеріали та оформлення карт, що були створені на етапі підготовки друкованої версії колективом ДНВП "Картографія". Програмне забезпечення електронної версії, її функціональність розроблено ТОВ "Інтелектуальні Системи ГЕО” [17].
2. Основні вимоги до змісту Атласу
Атлас містить комплексну науково обґрунтовану офіційну інформацію у вигляді системи географічних карт та в іншій формі про геополітичне становище України, формування її території та державності, природні умови та ресурси, стан навколишнього природного середовища, історію, культуру, економіку, соціальну сферу, населення, роль і місце України у міжнародних відносинах тощо. Усього до Атласу, за попередніми оцінками, передбачається включити близько 500 карт.
Пропонуємо виділити кілька структурних рівнів подання інформації, включеної до Атласу за такими тематичними розділами: вступ - загальні відомості про Україну, зокрема загальні фізико-географічні умови, адміністративно-територіальний устрій, розселення українців у світі, геополітичне положення, місце на сучасних та найвідоміших давніх картах, у природно-ресурсному, економічному та демографічному потенціалі, транспортній системі Європи і світу, про міжнародні політичні зв'язки України; формування Української держави - основні етапи історії українського народу та держави від найдавніших часів, історична та культурна спадщина, організація державної влади та місцевого самоврядування; природні умови та природні ресурси - геологічні, геоморфологічні, кліматичні умови, поверхневі та підземні води, ґрунти, рослинність, тваринний світ, ландшафти, фізико-географічне та інші види природничого районування території, мінерально-сировинні, земельні, водні, лісові та інші біологічні ресурси, а також рекреаційні та інші природні ресурси України, її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони у Чорному та Азовському морях; населення та людський розвиток - склад, розміщення, розселення, динаміка населення, його соціальний та духовний стан, рівень освіти, життя та здоров'я людей, розвиток науки, інші показники людського розвитку, участь у міжнародному науковому, освітньому, культурному співробітництві; економіка - розвиток промисловості, сільського, водного, лісового, мисливського господарства, будівництва, транспорту, зв'язку та телекомунікацій, фінансової та кредитної системи, торгівлі, інших сфер обслуговування, рівень соціально-економічного розвитку регіонів, міжнародні економічні зв'язки України відповідно до класифікації видів економічної діяльності, сучасні трансформаційні процеси в економіці; екологічний стан навколишнього природного середовища - комплексна оцінка стану та рівня забруднення навколишнього природного середовища та окремих компонентів природи, система моніторингу, природно-заповідний фонд та інші території, що особливо охороняються. Окремий розділ у цьому тематичному блоці буде присвячено екологічним та іншим наслідкам Чорнобильської катастрофи, заходам, що вживаються для їх подолання.
Інформацію в Атласі подавана насамперед у формі карт, а також в іншому графічному, табличному, текстовому, а також візуальному зображенні. Слайди, фото-, аеро- та космічні знімки не тільки несуть додаткову інформацію про найбільш показові об'єкти, а й урізноманітнюють її сприйняття, сприятимуть поліпшенню художнього оформлення Атласу.
До Атласу включено карти та інші матеріали як усієї території України, так і у окремих її регіонів (Донбас, Придніпров'я, Карпати, Крим тощо). Карти та інші матеріали мають аналітичний, комплексний та синтетичний характер і максимально інтегрують на глибокій науковій основі сучасні уявлення про природні, економічні та соціальні процеси в державі.
Кожний тематичний блок є змістовно завершеним і водночас узгоджується з іншими блоками, доповнює їх, створюючи можливість для вивчення зв'язків між природними, економічними, соціальними та іншими процесами і явищами, їх динаміки, типології, просторової диференціації, районування, співвідношення відповідних показників по Україні з європейськими та світовими показниками.
Основна мета атласу - надати найбільш повну та достовірну інформацію щодо природних ресурсів, населення та економіки України.
До основних розділів атласу відносять[19]:
- природні умови і природні ресурси (геофізичні і геологічні умови, рельєф, мінеральні ресурси, кліматичні умови і ресурси, підземні та поверхневі води, земельні ресурси, флора і фауна, ландшафти, фізико-географічне районування, курортологічні і рекреаційні ресурси, природні умови та природні ресурси Чорного Моря);
- населення (розміщення, міграція, національний склад, мова, релігія, соціальний стан, соціальне обслуговування);
- економіка (фінанси і бізнес, сільськогосподарська і промислова діяльність, будівництво, водне господарство, транспорт, комунікації);
- екологічна ситуація (забруднення компонентів природи, оцінка екологічної ситуації, порушення стану компонентів природи, радіоактивне забруднення України, екологічна політика).
Інформація, що представлена в атласі, є відкритою і її можна використовувати при написанні доповідей, рефератів та інших документів.
Висновки
У першому розділі нашої курсової було охарактеризовано картографію як ”область науки, техніки і виробництва, яка охоплює вивчення, створення і використання картографічних творів". Це визначення узгоджується із традиційним розумінням картографії як науки про географічні карти, методи їх створення і використання. При цьому географічні карти розглядаються як спосіб відображення дійсності засіб вивчення реальних явищ. Існує і таке розуміння картографії як науки, яка охоплює теорію, методику та технічні прийоми створення та використання картографічних творів. Картографічні твори, власне, і складають предмет картографії як науки.
При дослідженні була визначена задача картографії - відображення й дослідження просторового розміщення, поєднань (сполучень) та зображень. Структура картографії включає розгалужену систему наукових та технічних дисциплін. Проектування й складання карт передбачає вивчення й розробку методів та технології лабораторного виготовлення карт.
Таким чином, методи і технічні прийоми дослідження утворюють в картографії два великі й важливі розділи - технологію проектування й виготовлення карт та методи використання карт в науці і на практиці. Ці розділи мають свої теоретичні основи, а тому доцільніше розглядати їх як теорію та технологію проектування й виготовлення (складання) карт та теорію й методи використання карт.
Визначивши предмет дослідження картографії, ми досліджували основні картографічні видання (карта, атлас, глобус). Таким чином, було визначено, що карта - зменшене, узагальнене, умовне і знакове зображення земної поверхні на площині, побудоване за певними математичними законами, яке показує розміщення, властивості та зв'язки явищ природи і суспільства, є особливим засобом пізнання, який дає можливість одночасно їх оглядати, оцінювати їхнє взаєморозташування, співставляти у просторі їхні властивості.
Основною відзнакою карти було визначено картографічне зображення, тобто зображення, виконане за допомогою певних графічних та інших засобів (умовних позначень, або знаків), якими передають просторове розміщення, якісні та кількісні відмінності конкретних об'єктів. Складовими (елементами) карти є картографічне зображення, математична основа, легенда та додаткові дані.
Географічним атласом називають систематизоване зібрання географічних карт, виконане за єдиною програмою як цілісний твір. Атлас - не просте механічне зібрання різних географічних карт у вигляді книги чи альбома. Він включає в себе систему карт, органічно ув’язаних між собою, карт, які доповнюють одна одну, систему карт, обумовлену призначенням атласа та особливостями його використання.
Атласи вміщують, крім карт, текстові дані, таблиці, фото, малюнки, профілі, розрізи, довідково-статистичні дані. Тексти дають методичні пояснення до карт, короткі географічні описи, дані про компоненти природи, про населення, господарство і соціальну сферу, взаємозв’язок між ними. Отримують поширення атласи-альбоми науково-популярного змісту із картами, текстами, фото, графіками тощо.
Певне групування карт в атласі та послідовність розділів за певною темою, розміщення легенди, тексту, пояснювальних таблиць та зображень, інших складових частин називається структурою атласу. Як правило, карти в атласі групують за темами - карти природи, карти населення, карти господарства, карти соціальної сфери, історичні та інші карти, або за територією – карти світу, карти окремих материків чи океанів, карти окремих країн чи їх частин.
Ще одним картографічним виданням є глобус (лат. globus – куля) - куля з картографічним зображенням на поверхні, що передає наочно у зменшеному вигляді форму об’єкта, зберігає геометричну подібність контурів, співвідношення площ і єдність масштабів в усіх напрямах. Глобуси бувають географічні (земні), інших планет і небесні (проекція зоряного неба на кулю).
У другому розділі нашої курсової ми охарактеризували одне з найважливіших картографічних видань нашої країни – Національний атлас України. Пілотний проект Національного Атласу України виконувався у співробітництві Інститута географії НАН України з ТОВ "Інтелектуальні Системи ГЕО”. Атлас розроблено з використанням новітніх результатів досліджень інститутів Національної академії наук України (географії, геофізики, геологічних наук, ботаніки, зоології), Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту та даних Державного комітету статистики, Міністерства економіки та деяких інших міністерств і відомств.
Атлас створено як цілісний картографічний твір на основі єдиної концепції, в основу якої покладені наступні положення [20]:
1. Атлас відповідає рівню Національного Атласу, що передбачає повноту тематичного змісту та збалансованість структури видання.
2. Атлас розроблено як пілотний проект Національного Атласу, що дає змогу маніпулювати набором тем та сюжетів карт, їх розділів, рівнів інтеграції інформації тощо.
3. Атлас базується на даних національної статистики, офіційних матеріалах, картографічних, літературних виданнях а також на новітніх даних авторських розробок та досліджень.
4. Атлас є науково-довідковим виданням, розрахованим на представництво держави у світі, а також широке коло користувачів.
5. Атлас подає майже 70% обсягу інформації у вигляді електронних тематичних карт, решта – тексти, діаграми, графіки, слайди.
Електронну версію атласу видана на CD-носіях у вигляді гіпертекстового документа з включенням ActiveX компонентів, і містить інтерактивні карти, тексти, графіки та діаграми, табличну інформацію.
В основу програмної реалізації були покладені ідеї:
- єдності всіх інформаційних компонентів видання;
- можливості роботи з електронною картою, як з об’єктом, що надає інформаційні можливості більші, ніж просто зображення.
Щоб забезпечити цілісність сприйняття Атласу було створено його у вигляді HTML-документа, доповненого програмними засобами роботи з картами. Завдяки використанню гіпертекстових сторінок в електронній версії Атласу України в єдину інформаційно-пошукову систему зведено різні види інформації – описові тексти, таблиці, графіки, діаграми, фотографії, карти, описи та легенди карт, та реалізована навігація по змісту та по сторінках тексту Атласу.
Інтерактивність карти забезпечується роботою програмного компонента IsgeoMap та набором інтерфейсних рішень, які забезпечують:
- візуалізацію карти;
- отримання "швидкої” інформації – підказки при наведенні курсору на об’єкт;
- отримання детальної інформації про об’єкт при натисканні курсору на вибраний об’єкт;
- пошук об’єкта з певними характеристиками при задані користувачем певних умов;
- набір стандартних функцій роботи з електронною картою - зміна масштабу та переміщення по карті, перегляд карти у фіксованих масштабах, центрування та "підсвітка” вибраного об’єкту;
- перегляд легенди та опису карти.
Роботи по створенню атласу виконані за фінансової підтримки Національної академії наук України та Канадського Центру досліджень міжнародного розвитку (IDRC).
Таким чином, основна мета атласу – надати найбільш повну та достовірну інформацію щодо природних умов та ресурсів, населення, економіки та екологічної ситуації України.
Список використаної літератури:
1. Берлянт А.М.Карта рассказывает. – М.: Просвещение, 1978. – 144 с..
2. Берлянт А.М. Карта – второй язык географии (Очерки по картографии). – М.: Просвещение, 1985. – 192 с..
3. Берлянт А.М. Образ пространства: карта и информация. – М.: Мысль, 1986.
4. Берлянт А.М. Геоиконика. – М., 1996.
5. Берлянт А.М., Ушакова Л.А. Динамическая карта – новый вид картографических произведений // Геодезия и картография. – 1993. – №4. – С. 36-41.
6. Беручишвили Н.Л. Картография и геоинформатика: общность путей развития // География и природные ресурсы. – 1992. – №3. – С. 171-172.
7. Божок А.П., Осауленко Л.Є., Пастух В.В. Картографія. Підручник. – К.: Фітосоціоцентр, 1999. – С. 4-8.
8. Гармиз И.В. Смирнов Л.Е. Теоретические подходы к оценке качества карт // Известия АН СССР. Серия географическая. – 1988. – №3. – С. 39-51.
9. Глобус як модель Землі http://www.ukrtvory.com.ua
10. Заруцкая И.П. Составление специальных карт природы. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1966. – 232 с..
11. Заруцкая И.П., Красильникова Н.В. Картографирование природных условий и ресурсов. – М.: Недра, 1988. – 299 с..
12. Заруцкая И.П., Красильникова Н.В. Проектирование и составление карт. Общегеографические карты. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – 208 с..
13. Заруцкая И.П., Красильникова Н.В. Проектирование и составление карт. Карты природы. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. – 296 с.; Комплексные региональные атласы / Под ред К.А. Салищева. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. – 638 с..
14. Канакубр Т. Развитие современной теоретической картографии // Вестник Московского университета. Серия 5. География. – 1991. – №5. – Стр. 12-21.
15. Карти як модель дійсності://www.ukrtvory.com.ua
16. Картография з основами топографии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. ”География" / Г.Ю. Грюнберг, Н.А. Лапкина, Н.В. Малахов, Е.С. Фельдман; Под ред. Г.Ю. Грюнберга. – М.: Просвещение, 1991. – С. 4-5.
17. Національний атлас України http://uk.wikipedia.org
18. Національний атлас України http://www.book-ye.com/index.html
19. Національний атлас України http://www.ukrinformproject.kiev.ua/
20. Атлас України http://www.isgeo.kiev.ua
21. Правда Ян. В поисках предмета и метода картографии // Вестник Московского университета. Серия 5. География. – 1992. – №2. – С. 24-29.
22. Про затвердження Програми підготовки та видання Національного атласу України http//:uazakon.com.
23. 4. Салищев К.А. Картоведение. 2-е изд. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – С. 12-18.
24. 5. Салищев К.А. Картография: Учебник для географических специальностей ун-тов. 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Высшая школа, 1982. – С. 4-6, 11-14.
25. Салищев К.А. Проектирование и составление карт (Общая часть. Теория и процессы лабораторного изготовления карт): Учеб. для студ. ун-тов по специальности ”Картография". – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. – 240 с..
26. Сальников С.Е. Комплексные карты охраны природы: содержание и принципы разработки. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. – 128 с..
27. Сергунин Е.Г., Гамазина З.П., Окнин Г.А. Пособие по изданию карт. – М.: Недра, 1982. – 254 с..
28. Справочник по картографии / А.М. Берлянт, А.В. Гедымин, Ю.Г. Кельнер и др. – М.: Недра, 1988. – С. 11-14.
29. Топографія. Геодезія. Аерокосмічні методи дослідження Землі. Картографія: Словник-довідник. Видання друге, доповнене / Укладач М.В.Потокій. – Тернопіль, 2002. – 122 с. (Серія ”Бібліотека студента-географа").
30. http://www.tspu.edu.ua/subjects/26/KARTOGRAPH/Kompleks/ZMIST.htm.
|
