1.4. Використання електронних каталогів.
Уданий час у мережу Internet представлена велика кількість публічних і наукових бібліотек, однак, переважна більшість з них обмежується опублікуванням електронного каталогу, за допомогою якого можна лише переконатися в наявності необхідного матеріалу в бібліотеці. Найчастіше цей електронний каталог є неповним, мало функціональним і незручним з точки зору користувача, викликаючи неприйняття у відвідувачів сервера бібліотеки. Тотальний переклад усіх видів публікацій на електронну основу і створення зручних електронних каталогів повинні різко збільшити популярність електронних бібліотек, і якщо вирішення першої з цих двох проблем – справа часу, то вирішення другої потребує певних витрат від розробників моделей, програмістів і бібліотекарів. При створенні електронної бібліотеки необхідно забезпечити її доступність і зручність для користувачів, оперативність пошуку і видачі інформації. Бібліотека містить набір службових функцій, що дозволяють персоналу координувати її роботу. [2]Це досягається за допомогою переносу відпрацьованої у звичайній бібліотеці схеми збереження і видачі інформації на електронну основу, використання широких можливостей пошуку по електронному каталогу, організації доступу через комп’ютерні мережі. Крім цього, електронна бібліотека має бути універсальною, тобто придатною як для організації великої публічної, наукової чи спеціалізованої бібліотеки, орієнтованої на масове використання, так і для підтримки невеликої бібліотеки з використанням домашнього комп’ютера.
Насамперед електронна бібліотека все-таки залишається бібліотекою, хоча і має чимало особливостей. Моделювання починається з переносу структури звичайної бібліотеки на електронну основу[39].
Електронний каталог – це самостійний пошуковий апарат, який відрізняється від традиційного каталогу своїм особистим пошуковим середовищем; можливість організації пошуку в електронному середовищі в деякій мірі відрізняється від можливостей традиційної карточної системи.(див. додаток №4)
Поява картотечного каталогу була революційною подією для бібліотек тому, що він оперативно відображав рух фондів, а сукупність картотечних каталогів розкривав склад і зміст по ряду параметрів. Виникла взаємозв’язана система каталогів і картотек.
З появою електронного каталогу виникла друга „революція”: замість перегляду деякі об’ємних каталогів стало можливим отримати ту ж інформацію, сидячи за комп’ютером, та ще одночасно багатьом користувачам в різних місцях, не заважаючи один одному. Електронний каталог повинен бути легким і ефективним в використанні, але розумовий процес при роботі з ним ніхто не відміняв. Багато читачів, ставши в ролі користувачів, пока цього не розуміють. І самі бібліотекарі не готові повністю до ревізії традиційної методики індексування. Успіх в рівній мірі залежить як від програмістів, так і від бібліотекарів. [37]
Розділ 2. Обслуговування електронними ресурсами в бібліотеці через Інтернет.
2.1. Віртуальна довідкова служба в публічних бібліотеках України: напрямки розвитку.
Сучасною тенденцією в роботі бібліотек є впровадження нових інформаційних технологій та використання Інтернету. Інтернет інтенсивно впливає на довідково-бібліографічне обслуговування користувачів бібліотек, викликаючи необхідність реорганізації довідково-бібліографічних служб, змін у традиційних функціях бібліографів.
Широке розповсюдження одержало останнім часом довідкове обслуговування віддалених користувачів. Однією з його форм є довідкове обслуговування у режимі „Віртуальна довідка”. Ця служба успішно розвивається в зарубіжних країнах і характеризується широкою розповсюдженість в різних типах бібліотек, включаючи національні, публічні, університетські, наукові і спеціальні. За даними журналу „American Libraries”, на кінець 1999р. [20]В світі нараховувалось не більше 5 бібліотек, які реально почали віртуальне довідкове–інформаційне обслуговування в Інтернеті; на початок 2000 року їх було вже 200, а через рік – 1000 бібліотек, які ввели в дію ту чи іншу форму віртуально-інформаційного обслуговування, використовуючи при цьому більше 30 версій програмного забезпечення.
Серед них – 45 % університетських бібліотек, 12,5 % публічних бібліотек США. Вони характеризуючись:
— корпоративним об’єднанням служб за територіальними, проблемно-тематичними та іншими ознаками;
— 2-рівневою моделлю обслуговування, при якій користувач спочатку здійснює пошук у базі виконаних довідок і тільки після цього звертається із запитом до спеціалістів;
— використання усіх форм взаємодії з віддаленим користувачем, включаючи електронну пошту, технології веб-запитів, представлених на сайтах бібліотек;
— жорстокою стандартизацією процесів обслуговування;
— використанням ВДС не тільки для виконання запитів користувача, але й для їх навчання.
Даний напрямок довідково-інформаційної діяльності в нашій країні знаходиться у стадії становлення і обумовлений появою значної кількості ресурсів Інтернет, довідково-бібліографічного і змістовного характеру, які можна використовувати при виконанні запитів користувачів, формуванні нової аудиторії користувачів, які мають потребу в цілодобовому доступі до інформації та допомозі висококваліфікованих бібліографів [43].
2.2. Віртуальна довідкова служба Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка
На сучасному етапі в бібліотеках світу широкої популярності набуло віртуальне довідкове обслуговування користувачів. З появою мережі Інтернет та загальною комп’ютеризацією, читачі вже не задовольняються традиційними формами бібліотечного обслуговування. Бібліотечні працівники вимушені переусвідомити та суттєво змінити напрямки довідкової роботи. Одним з таких напрямків стало електронно-довідкове обслуговування віддалених користувачів. Віртуальна довідкова служба (ВДС) – це нове технологічне рішення традиційного довідково-бібліографічного обслуговування - одного з головних напрямків діяльності будь-якої бібліотеки.
ВДС бібліотеки здійснює пошук необхідної бібліографічної інформації в режимі «запит-відповідь». Користуватися послугами ВДС може будь-яка особа, що має доступ до Інтернет і звернулася до служби, незалежно від її соціального статусу і місця проживання. Для всіх користувачів звернення до ВДС та отримання відповідей безкоштовне, якщо їх запити не потребують складного бібліографічного пошуку і роботи з великим масивом інформації, яка, до речі, може надаватися користувачу за його бажанням українською, російською, англійською, німецькою чи французькою мовами. Відповідь завжди надається тією мовою, якою надійшов запит.
Згідно з правилами ВДС оператори не відповідають на некоректні запитання, запитання комерційного характеру (купівля, продаж), а також не дають інформацію, щодо запитань, відповідь на які передбачає порушення чинного законодавства (порнографія, насильство, пропаганда нацизму тощо). Не надаються готові реферати, твори, курсові та дипломні роботи, списки літератури до них, виконані конкретні завдання з навчальних дисциплін. Оператор ВДС має право видаляти некоректні запитання, ненормовані вирази. Приймається 7 довідок на добу. Від користувача отримується лише один запит на добу, якщо запитань кілька, відповідь дається тільки на одне, на вибір оператора довідкової служби. [ 3]
Запити виконуються за порядком їх отримання, протягом 1 доби, як передбачено правилами ВДС, але, якщо запит складний і потребує додаткового часу і джерел пошуку, то користувачу повідомляють про те, що його запит виконується, а по закінченні пошуку дається повна відповідь. Тривалість виконання таких запитів – до 3-х днів. Користувачі ВДС одержують посилання на інформацію як в мережі Інтернет, так і на традиційних паперових носіях (відомості про книги, підручники, журнальні та газетні статті). Джерелами інформації для операторів є великі пошукові системи: GOOGLE, YANDEX, RAMBLER, APORT.
Черговий оператор ВДС – бібліограф інформаційно-бібліографічного відділу – 3 рази на день (вранці, вдень і ввечері) перевіряє надходження нових запитів. У разі коли той чи інший запит вже було виконано раніше, користувач отримує посилання на архів виконаних запитів із зазначенням номера відповіді.
Аналіз роботи ВДС дозволив виявити переваги віртуально-довідкового обслуговування. Переваги для користувачів – очевидні:
- розширення кордонів інформаційного обслуговування населення (обслуговуються віддалені користувачі, які не є читачами бібліотеки);
- задоволення інформаційних потреб віртуальних користувачів бібліотеки;
- отримання можливості безкоштовної віртуальної консультації;
- простота форми та оперативність довідкового обслуговування.
Очевидна потреба користувачів у віртуальному довідковому обслуговуванні, про що свідчить постійне зростання кількості запитів. Проте кількість отриманих запитів, інколи перевищує пропускну спроможність служби через обмеженість кількості персоналу. На цьому етапі розвитку було би доцільним об’єднання бібліотек для створення корпоративної віртуальної довідкової служби наукових бібліотек України, що дозволило би здійснювати централізоване віртуально-довідкове обслуговування та сприяло би розширенню послуг бібліотек.
Також це дозволило би створити єдиний архів відповідей на запити, який забезпечить користувачам самостійний пошук. Ми намагаємось створити базу даних відповідей, як самостійного ресурсу Інтернет для широкого використання. Ця база даних є аналогом архіву виконаних довідок, але більш корисна. [9]
Крім того, робота в межах корпорації дозволила би направляти запити віддалених користувачів саме до тих бібліотек, чиї фонди, колекції, а також рівень професійної кваліфікації персоналу найбільше б відповідав кожному конкретному запиту. Особливо це стосується запитів краєзнавчого характеру. Розподіл таких запитів дозволив би розширити можливості корпоративної служби, дав змогу виконувати запити більш широкого тематичного спектру, а також знизити кількість відмов.
Здається доцільним розпочати підготовчу роботу щодо визначення шляхів взаємодії наукових бібліотек на основі корпоративного співробітництва і розробки пакета документів, що регламентує діяльність довідкових служб. Час вирішити проблеми власного вибору оптимальних моделей обслуговування, забезпечення якості обслуговування віддалених користувачів на основі впровадження технологічних стандартів, програмно-технічної підтримки проекту. Все це потребує активного обговорення бібліотечними фахівцями наявних проблем та перспектив розвитку ВДС в межах спеціально організованих конференцій, семінарів, "круглих столів” та широкого освітлення у професійній пресі. Тільки вироблення загальної позиції з цих питань буде сприяти більш чіткому розумінню того, яке місце займає віртуально-довідкове обслуговування в системі інформаційної діяльності бібліотек і які завдання мають бути при цьому вирішені. Корпоративне співробітництво вітчизняних бібліотек допоможе сформувати єдиний довідковий простір країни, а потім інтегруватись у світову спільноту і брати участь у міжнародних проектах на рівних із закордонними бібліотеками умовах. [4]
2.3.Віртуальні виставки.
Як зазначає Н. Салон, в останні десятиріччя у сфері філософських, культурологічних, психологічних, політологічних досліджень стрімко увійшов термін „віртуальна реальність”. Сформувалась навіть наукова дисципліна „віртуальлістика”, одним з напрямів вивчення якої є комп’ютерні технології віртуальної реальності [19]. В повсякденній мовній практиці цей термін розуміється як щось штучно створене за допомогою комп’ютерної техніки.
Віртуальна реальність, що виникає в Інтернеті, на думку багатьох дослідників, має свою специфіку. О. Жабко відзначила різноманіття понять, що її окреслюють: „пан текстова віртуальна реальність” (С.Орєхов), „комунікативна віртуальна реальність” (Є.Ковалевська), „мережева віртуальна реальність” (В.Дулов), „віртуальні світи мережі Інтернет” (С.Коняєв), „віртуальна інформаційна реальність” (І.Корсунцев).
З розвитком Інтернету бібліотеки отримали і нову категорію користувачів – віртуальних. В останні роки з’явилися нові послуги їхнього обслуговування: пошук в електронних каталогах бібліотек, виставлених на сайтах бібліотек, віртуальне довідково-бібліографічне обслуговування, віртуальні виставки тощо. Перші дві достатньо розглянуті в професійній літературі. Віртуальні виставки потребують детального вивчення.
Проблеми організації віртуальних виставок займались І.Торкін, Н.Збаровська, М.Алфьоров та інші дослідники. Н.Збаровська під віртуальною виставкою розуміє електронну виставку в форматі "PowerPoint” – електронної презентації. Автор пропонує таку виставку при відповідному звуковому оформленні і наявності мультимедійного проектора застосовувати як ілюстративний матеріал на комплексних заходах: літературних вечорах, днях інформації. Можна її використовувати і в роздрукованому вигляді як ілюстрований рекомендаційний покажчик. До переваг створення віртуальних виставок як форми бібліотечного обслуговування вона відносить: можливості індивідуальної самостійної роботи читача з поданими матеріалами, нетрадиційну подачу матеріалу, наочність, структурування матеріалу [7]. І.Торкін описує досвід організації віртуальної виставки на сайті Національної бібліотеки України для дітей, яка пропонує користувачам оцифровані видання, що представляють творчість видатних українських та російських художників ілюстраторів. Після вибору потрібного видання користувач може побачити в зменшеному вигляді всі його сторінки і скласти про нього попереднє враження. Кожне зображення пов’язане гіперпосиланням зі сторінкою, де цього можна детальніше роздивитись і прочитати. Зображення представлене в jpg-форматі. М.Алфьоров аналізує віртуальні (розміщені в Інтернеті) виставки творів мистецтва [38].
Треба відзначити, що перші віртуальні виставки були саме мистецькими, розміщувались на сайтах арт-галерей, музеїв, мистецьких організацій і повністю відповідали поняттю „виставка”, основною специфічною рисою (і перевагою) якої є показ самих творів (друку, мистецьких тощо), що дає можливість користувачу безпосередньо ознайомитись з ними, а якщо йдеться про книжкову виставку, то негайно отримати конкретне видання для читання. В Інтернеті функціонують також віртуальні виставки бізнесового спрямування (презентують товари та послуги, подають їхню детальну характеристику), поліграфічні виставки (представлені сучасні досягнення поліграфії та технологій друку) тощо.
У пропонованому дослідженні розглянуто український бібліотечний веб-сегмент Інтернету щодо виявлення книжкових віртуальних виставок. Пошук здійснюється за допомогою Міжнародної пошукової системи Google, в пошукове поле якої вводились ключові слова „віртуальна виставка” та „бібліотека”. В кінцевому результаті було проаналізовано 28 бібліотечних сайтів, на яких на 25.07.07 року розміщувалось 141 віртуальна виставка: 122 виставки творів друку, 19 – мистецьких творів (на сайтах Чернігівської, Кіровоградської, Дніпропетровської ОУНБ, Бібліотеки Запорізького національного технічного університету). Пошукова система виявила ще три бібліотечних сайти, на яких є віртуальні виставки, однак вони не відкривались (Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І.Франка, Луганської обласної бібліотеки для юнацтва, Вінницької ОУНБ ім. К.Тімірязєва), тобто, на сьогодні 31 бібліотека україни має віртуальні виставки.
2005року Д.Соловяненко проаналізував наповнення 105 бібліотечних сайтів України. Він, виявив, що в 23 бібліотеках (22% усіх проаналізованих) функціонували віртуальні виставки [28]. Таким чином, приріст за два роки становить майже 35%.
31% сайтів, на яких функціонують віртуальні виставки, належать бібліотекам вищих навчальних закладів (ВНЗ), 28% - обласних універсальних наукових, 13% - бібліотеках загальнодержавного значення (Національній парламентської бібліотеці України, Державній бібліотеці України для юнацтва тощо). Також віртуальні виставки функціонують на сайтах деяких регіональних дитячих, юнацьких, публічних бібліотек (Миколаївської центральної бібліотеки для дітей, Зарічненської ЦС ПШБ Рівненської обл., Решетилівської ЦБС Полтавської обл. та ін.).
64% проаналізованих віртуальних виставок творів друку – тематичні, з них 9 % - виставки певних колекцій, окремих цінних зібрань (мініатюрних книг, стародруків тощо), 29% - персональні, 5% - виставки нових надходжень, 2% - виставки праць викладачів.
Головною перевагою невіртуальних виставок творів друку є можливість не тільки отримати зорове враження від демонстрації книг (навіть оформлення обкладинки в символічному вигляді вражає основну ідею книги), а й ознайомитися з їхнім змістом, передмовою, зробити попередню оцінку. Найголовніший спосіб представлення інформації про документ на віртуальних виставках: бібліографічний опис (БО) + анотація + фото обкладинки документа. Однак деякі віртуальні виставки не дають змоги провести навіть мінімальну оцінку документа, бо крім БО не надають ніякої інформації, що розкриває його зміст. Наприклад, вісім віртуальних виставок Науково-технічної бібліотеки Донецького національного технічного університету присвячені видатним письменникам України. Їхня структура проста: насичена цитатами, ілюстрована фотографіями довідка про життя і творчість діяча та невеликий перелік літератури (від 1 до 26 джерел). Подібну структуру мають також окремі віртуальні виставки Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки, Зарічненської ЦС ПШБ, інших бібліотек. Для таких віртуальних виставок більше підходить визначення „електронний бібліографічний список літератури”. Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Короленка свої віртуальні виставки називає „ілюстрованими каталогами виставок” (багато довідкової інформації за темою виставки, яка перемежовується ілюстраціями, фотографіями обкладинок та БО книг; далі, як додаток, - бібліографічний список документів, представлених на виставці).
Більшість із виявлених віртуальних виставок не надають користувачу можливості доступу до первинного документа, обмежуючись бібліографічною інформацією. А ось бібліотека Запорізького національного технічного університету на деяких віртуальних виставках представляє не тільки уже згаданий традиційний набір елементів, а й повні тексти деяких документів, а якщо такої можливості немає, то передмову і „зміст книги” (в pdf-форматі). Також уміщені корисні посилання на тематичні Інтернет-ресурси [38].
Повні тексти документів на окремих віртуальних виставках пропонують й інші бібліотеки : Національна парламентська бібліотека України, Рівненська державна обласна бібліотека (від скановані чи виявлені в Інтернеті тексти виставлених творів), Державна бібліотека України для юнацтва (гіпертекстові посилання на сайти деяких пропонованих журналів, розміщених в Інтернеті ), Бібліотека верховної Ради України (тексти деяких нормативно-правових актів), Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека (від скановані статті з періодичних видань, розділи книг, твори письменників), Миколаївська центральна бібліотека для дітей ім. Ш.Кобера і В.Хоменко (посилання на виявлену в Інтернеті інформацію про авторів і/чи повні тексти творів).
Ще однією специфічною рисою виставок є обмеженість у часі, бо вони служать, насамперед, для пробудження інтересу, мимовільної уваги. Якщо віртуальні виставки знаходяться на сайті тривалий час, вони поступово виконують функцію ретроспективних бібліографічних посібників. Деякі бібліотеки створюють архів віртуальних виставок (наприклад, Центральна бібліотека ім. М.Кропивницького ЦБС для дорослих м. Миколаєва). Лише окремі книгозбірні вказують дату створення чи оновлення виставок, що дає користувачу можливість судити про новизну інформації (рівненська державна обласна бібліотека, Державна бібліотека України для юнацтва, Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека) [16].
Третя ознака виставок – цілеспрямованість. Вона має розвивати мислення читача, а добір літератури та її розміщення – підпорядковуватися спільним ідеї. Але в деяких віртуальних виставках цю ідею важко прослідкувати. Наприклад, книжкова віртуальна виставка Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки, присвячена історії міста, не дає змогу зрозуміти, якому з кількох включених джерел належить неповний БО, анотація та фото обкладинки.
Крім ознак виставок, дослідники виділяють їхні властивості. На думку В.Бородіної, виставки в бібліотеці мають відзначатися комфортністю, наочністю, доступністю, оперативністю [8]. Читач не повинен відчувати незручності в процесі ознайомлення з документами виставки, які представлені для нього фронтальному плані, доступні для ознайомлення безпосередньо з їхнім змістом. Оперативність розуміється і як інтервал між виходом документа в світ та його представленням на виставці, і як можливості ознайомити читача не тільки з бібліографічними даними документів, а й з їхнім змістом. З більшістю проаналізованих віртуальних виставок працювали комфортно. Проблеми виникли з віртуальними виставками Наукової бібліотеки Хмельницького національного університету – через перевантаження декоративними елементами оформлення вони довго завантажуються, а потім самі „гортаються”. Від користувача нічого не залежить : фрагменти виставки самостійно мигтять перед очима, не даючи змоги прочитати БО, анотацію, роздивитися фото обкладинки.
Найкомфортніше працювати з віртуальною виставкою Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки „Книжкова колекція Сержа Лифаря” (матеріал гіпертекстовий, гарно структурований, є розгорнута бібліографічна довідка, БО документів супроводжується розширеними анотаціями, фотографіями обкладинок, ілюстраціями, фрагментами текстів, характеристикою основних розділів деяких документів, є Інтернет – посилання на сайти, що стосуються театру) та Миколаївської центральної бібліотеки для дітей ім. Ш.Кобера і В.Хоменко „ Из дальних странствий возращаясь”, присвяченою забутим дитячим книгам (оформлення кольорове, яскраве; структура складна; виставка містить епіграфи, передмову; коли відкривається фото обкладинки будь-якої книги, то з’являється БО, рекомендаційна анотація, гіперпосилання на повний текст, інформація про автора книги).
Цікаво, яскраво, з ілюстраціями і цитатами оформлені виставки Рівненської державної обласної бібліотеки на її сайті представлено 11 віртуальних виставок (див. додаток № 4), що включають передмову (бібліографічну чи історичну довідку), БО документів, фото обкладинок, гіперпосилання на повні тексти деяких творів, цитати розділів, ілюстрації, анотовані гіперпосилання на Інтернет-ресурси відповідної тематики. Зазначається дата створення виставок і кількість відвідувань[26].
Отже, бібліотечні віртуальні виставки забезпечують користувачів ілюстрованою бібліографічною та фактографічною інформацією, присвяченою певним темам, особам, колекціям тощо, іноді – повними текстами творів. Вони хоча й подібні до традиційних, але дуже відрізняються від них оформлення, формою подачі матеріалу, призначенням, та часом існування. Віртуальні виставки можна поділити на такі, що уможливлюють локальний доступ (у межах бібліотеки) і створюються переважно у вигляді електронних презентацій, та такі, що функціонують у глобальній мережі на сайтах бібліотек.
Якщо традиційні книжкові виставки розуміють як „ упредметнені бібліографічні посібники”, то віртуальні книжкові виставки, представлені на сайтах бібліотек – це електронні ілюстровані та анотовані (в переважній більшості) бібліографічні посібники, що іноді супроводжуються довідковою інформацією і/чи повними текстами документів. Насамперед вони подають бібліографічну інформацію, а потім пов’язують її з текстами чи довідкою інформацією з Інтернету. Часто віртуальні виставки завдяки гіпертекст надають користувачу більші пошукові можливості, ніж традиційні бібліографічні посібники, що представлені на сайтах у відповідній рубриці, де гіпертекст застосовується рідко. Гіпертекст подає інформацію ніби в кілька „шарів” : спочатку бібліографічну, потім довідкову, тоді повні тексти творів. Користувач на кожному етапі ознайомлення з виставкою може зробити висновок про відповідність цієї інформації його потребам і вирішити на інший „шар”, чи ні [ 42 ].
2.4. Обслуговування бібліотекою особливих груп населення через мережу Інтернет
В Інтернеті можна зустріти велику кількість книг в електронному вигляді, програм, тематичних баз даних, енциклопедій і довідників. Сьогодні вже правомірно говорити про наявність цілої сіті електронних бібліотек з своїми пошуковими засобами, які дозволяють швидко знайти потрібну книгу. Особливо значущість ці ресурси мають для інвалідів по зору, завжди що зазнають труднощі в «добуванні» інформації.
Практика показала, що сотні електронних баз даних і бібліотек, а також забезпечення видаленого доступу до них вирівнюють можливостей людей незалежно від наявності інвалідності, зокрема проблем із зором.
Для багатьох інвалідів бібліотека є єдиним місцем доступу до електронних ресурсів. Причому всі послуги (пошук інформації, сканування потрібної літератури і навіть створення персональних сайтів) надаються безкоштовно[41].
Основна функція бібліотек для сліпих, рівно як і звичайних бібліотек, полягає в розповсюдження вищезгаданої інформації. Об'єднання джерел інформації, їх сумісне використання, розвиток партнерства — все це сприяє тому, щоб існуючі технічні досягнення стали доступні більш широкому кругу читачів [14, с.46-47].
Сучасні комп'ютерні технології, засновані на цифрових методах обробки інформації, дозволяють організувати дистанційне навчання. Це нова форма отримання освіти, вміщує елементи заочного і очного навчання. Учбовий процес тут більшою мірою орієнтований на самостійну роботу студента. Дистанційний підхід дозволяє вчитися там, де немає інших можливостей для професійної підготовки або отримання якісної вищої освіти, відсутній вуз потрібного профілю або викладачі необхідного рівня кваліфікації.
Отримавши учбові матеріали в електронному вигляді по телекомукаційних сітях, студент може оволодіти знаннями удома, на робочому місці або в спеціальному комп’ютерному класі. Комп'ютерні системи здатні виявити помилки, дати необхідні рекомендації, здійснити практичне тренування, відкрити доступ до електронних бібліотек.
Очевидно, що дистанційне навчання відкриває великі перспективи для студентів з порушенням зору. Але для того, щоб сліпі студенти могли повною мірою використовувати досягнення сучасних комп'ютерних технологій, необхідні спеціалізовані технічні засоби адаптації, що дозволяють людям з порушеннями зору повноцінно взаємодіяти з комп'ютером.
До таких засобів в першу чергу відносяться тактильні або брайлівські дисплеї, що дозволяють здійснювати висновок інформації з комп'ютера в рельєфно-точковому вигляді в кодуванні Брайля.
Необхідно відзначити, що незрячі фахівці — це особлива категорія користувачів. Їх робота зв'язана з рішенням деяких специфічних задач, незалежно від області знань. Серед таких:
• використовування апаратних і програмних засобів для тактильного або звукового сприйняття текстової інформації, а також графічної інформації в укрупненому вигляді;
• обмін знаннями для підвищення ефективності використовування специфічних методів сприйняття інформації і т. д.
В плані доступу до текстової інформації, будь то компакт-диски або ресурси Інтернету, комп'ютер надає інваліду по зору практично рівні можливості із зрячим користувачем. Проте використання комп'ютера на відміну від інших технічних засобів потребує знань і навиків, отримання яких нарівні зі всіх для інваліда по зору істотно важко, оскільки навчання роботі на комп'ютері засновано на візуальному сприйнятті [15].
Використовування інформаційних технологій визначає кваліфікацію і конкурентоспроможність фахівців на ринку праці. Особливу актуальність ця проблема викликає для незрячих студентів і працівників інтелектуальної роботи, кваліфікація яких часто напряму залежить від рівня і швидкості роботи з інформацією і комп'ютерною технікою.
Таке виборче залучення Інтернету включає:
• використовування його довідкових і енциклопедичних можливостей (це приклад користування Інтернетом як додатковим джерелом інформації);
• рішення задач видаленого доступу і книгообміну (Інтернет дозволяє виставити у Всесвітній сіті каталоги бібліотек і ширше — бібліографію, вести спрощений міжбібліотечний обмін, здійснювати видалений доступ до частини документів.
Інтернет не тільки робить інформацію досяжною, але і дозволяє оперативно нею обмінюватися. Це особливо важливо для сліпих людей, оскільки вони можуть спостерігати новини про розробку спеціальних технологій, обмінюватися досвідом роботи і т.п. Разом з тим з виходом в Інтернет бібліотека для сліпих користувачів отримала деякі переваги [21].
По-перше, всю інформацію, одержувану з Інтернету, можна за допомогою спеціальної комп’ютерної техніки і програм перенести на носії, доступні незрячим користувачам. Застосовуючи брайлівський принтер і програми перекодування тексту, неважко роздрукувати будь-який матеріал рельєфно-точковим шрифтом.
По-друге, сучасна спеціальна техніка і програмні засоби дозволяють незрячому самому працювати в Інтернеті і отримувати масу необхідної і корисної інформації.
Доступ в Інтернет для сліпих користувачів має свої особливості. Після підключення до мережі виникає проблема вибору програмного забезпечення. Але завдяки програмі Nett-Tamer, узятій з Інтернету, незрячі користувачі бібліотеки знайомляться із змістом документа, вибираючи зручний для себе варіант — брайлівський дисплей, синтезатор мови або програму збільшення шрифту (вбудовану електрону лупу).
По-третє, Інтернет розсовує межі спілкування. Ми знаємо, що для людей з обмеженими можливостями спілкування має життєво важливий, в якійсь мірі реабілітаційний характер. Читачі знаходять собі однодумців, друзів в будь-якій країні світу і обмінюватися листами.
Кількість ресурсів мережі, представляє інформацію незрячим користувачам, збільшує їх змістовне наповнення. Особливу цінність має надання інформації про учбові і реабілітаційні центри, а також про різні семінари і конференції, що проводяться суспільством, у тому числі по проблемах навчання незрячих [22, с.43-45].
Ще один великий ресурс мережі, що надає інформацію для освіти і соціальної адаптації незрячих фахівців і використання регіональними бібліотеками, це сайт клубу незрячих користувачів комп'ютерної техніки «Інтеграція». Даний сайт є першим значним ресурсом в російськомовному секторі Інтернету, присвяченим цій проблемі. Головна особливість сайту — наявність учбових матеріалів, за допомогою яких незрячі користувачі можуть одержувати дистанційне навчання безпосередньо за комп’ютером. Ці матеріали зібрані в відповідному розділі сайту «Дистанційна освіта». Вони присвячені головним чином засвоєнню технології роботи незрячих з різними комп'ютерними програмами і операційними системами, різними поштовими програмами і роботі в Інтернеті безпосередньо електронної пошти. Проте на сайті вже з'являються перші учбові матеріали, безпосередньо не відносяться до засвоєння роботи з комп'ютером, наприклад, по новій методиці запису нот за допомогою системи Брайля.
Крім розділу «Дистанційна освіта», на сайті існує рубрика «Сторінка розробника», за допомогою якої незрячі користувачі можуть обмінюватися вихідними кодами створюваних ними програм і таким чином підвищувати свою кваліфікацію. Багато уваги на сайті виділено і соціальній адаптації незрячих [34].
Не менше цікавим ресурсом по проблемі освіти і соціальної адаптації незрячих є сайт Російської державної бібліотеки для сліпих. На протязі останніх двох років бібліотека щомісячно публікує на сайті списки нових надходжень аудіо книг і рельєфно-крапкової літератури, у тому числі і з навчальної тематики. Крім того, розміщення на сайті інформації про семінари і конференції, проведених бібліотекою, дозволяє суттєво розширити їх аудиторію і привертати ще більшу суспільну увагу до соціальної адаптації незрячих.
В цілях координації цієї діяльності створений Інтернет-портал www.rusblind.ru.
В обслуговуванні читачів з багатьох питань допомагають сайти, орієнтовані на потреби людей з обмеженнями в життєдіяльності. Серед самих найпоширеніший серед сайтів вже згадуваний клуб незрячих користувачів комп'ютерної техніки «Інтеграція» — www.inte-gr.org; Всеросійське суспільство сліпих — www.vos.org.ru; Лабораторія електроніки «Елєкжест» — www.blind.ru; Інститут професійної реабілітації і підготовки персоналу ВОС — http://integr.hypermart/net/rit; первинна організація працівників інтелектуальної праці Московської організації ВОС — www.rsi-ran-sis.org; Російська асоціація незрячих студентів і спеціалістів — www.rsi-ransis.org; Всесвітній союз сліпих — http://www.once/es; міжнародна мережа для незрячих користувачів — http://www.blind/net [6, с.31-32].
В Україні цей процес набуває також певною мірою для бібліотек всезагального значення. Тому за сприянням Української бібліотечної асоціації (УБА). Суттєву допомогу у визначенні шляхів вирішення цих актуальних для України завдань надало Посольство США в Україні, яке за ініціативи Української бібліотечної асоціації в рамках проекту "Інтернет для читачів публічних бібліотек (LEAP)" підтримало відкриття Інтернет-центрів для сліпих.
21 березня 2006 – у Центральній спеціалізованій бібліотеці для сліпих ім. М. Островського в Києві, а 22 травня у Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці [36, с.8.].
Та першим центром для сліпих, який відкрився став Інтернет-центр "Окуляр" (16 березня 2006 року) у Рівненській обласній універсальній науковій бібліотеці (ОУНБ). Даний центр має в своєму розпорядженні спеціально облаштовані автоматизовані робочі місця, спеціалізовану літературу, принтер для друкування документів шрифтом Брайля та ін. В центрі працюють спеціалісти та проводиться навчання для особливих груп населення, зокрема навчають друкувати сліпим набором та читати документи шрифтом Брайля. Більш докладну інформацію про даний центр можна знайти на сайті Рівненської ОУНБ: www.libr.rv.ua [40].
Як висновок по даному питанню можна сказати, що важливим ефектом створення електронної системи інформаційної системи обслуговування інвалідів по зору є сприяння їх соціальної і професійної реабілітації, у тому числі тих, хто живе далеко від регіональних центрів і не має нагоди відвідувати спеціальну бібліотеку. Бібліотеки і надалі будуть відігравати ведучу роль в справі розповсюдження інформації як фізично активному населенню, так і особливих груп населення, а створення Інтернет-центрів для сліпих значно покращить ситуацію і підвищить рівень бібліотеки.
Висновок
Розвиток інформаційних технологій та глобальної мережі Інтернет в другій половині ХХ століття спричинив значні перебудови в суспільстві. Розпочався процес автоматизації всіх процесів людської діяльності. Цей процес поширився і на бібліотеки і охопив всю її діяльність. На даний час бібліотеки перетворилися на центри різноманітної інформації. Особливу роль в роботі бібліотеки відіграла глобальна мережа Інтернет, оскільки це дало змогу бібліотекам поширювати свою діяльність за межами бібліотеки, створювати електронні каталоги та картотеки, а також виставляти їх в мережу Інтерн
|
