Текстові матеріали

Спільним для всіх викладених нижче підходів є те, що з появою персонального комп’ютера почався новий етап розвитку інформаційної технології. Основною метою стає задоволення персональних інформаційних потреб людини, як для професійної сфери, так і для побутової.
Таким чином, можна виділити наступні етапи розвитку інформаційних технологій за такими ознаками поділу:
– вид завдань і процесів обробки інформації:
1-й етап (60 – 70-і рр.) – обробка даних в обчислювальних центрах у режимі колективного користування. Основним напрямком розвитку інформаційної технології була автоматизація рутинних дій людини.
2-й етап (з 80-х рр.) – створення інформаційних технологій, спрямованих на рішення стратегічних завдань.
– проблеми, що стоять на шляху інформатизації суспільства:
1-й етап (до кінця 60-х рр.) характеризується проблемою обробки великих обсягів даних в умовах обмежених можливостей апаратних засобів.
2-й етап (до кінця 70-х рр.) пов’язується з розповсюдженням ЕОМ серії IBM/360. Проблема цього етапу – відставання програмного забезпечення від рівня розвитку апаратних засобів.
3-й етап (з початку 80-х рр.) комп’ютер стає інструментом непрофесійного користувача, а інформаційні системи – засобом підтримки прийняття його рішень. Проблеми – максимальне задоволення потреб користувача й створення відповідного інтерфейсу роботи в комп’ютерному середовищі.
4-й етап (з початку 90-х рр.) - створення сучасної технології міжорганізаційних зв’язків й інформаційних систем. Проблеми цього етапу досить численні. Найбільш істотними з них є:
вироблення угод і встановлення стандартів, протоколів для комп’ютерного зв’язку;
організація доступу до стратегічної інформації;
організація захисту й безпеки інформації.


– перевага, яку  приносить комп’ютерна технологія:
1-й етап (з початку 60-х рр.) характеризується досить ефективною обробкою інформації при виконанні рутинних операцій з орієнтацією на централізоване колективне використання ресурсів обчислювальних центрів. Основним критерієм оцінки ефективності створюваних інформаційних систем була різниця між витраченими на розробку й зекономленими в результаті впровадження засобами. Основною проблемою на цьому етапі була психологічна – погана взаємодія користувачів, для яких створювалися інформаційні системи, і розроблювачів через різницю їхніх поглядів і розуміння розв’язуваних проблем. Як наслідок цієї проблеми, створювалися системи, які користувачі погано сприймали й, незважаючи на їх досить великі можливості, не використовували повною мірою.
2-й етап (із середини 70-х рр.) пов’язаний з появою персональних комп’ютерів. Змінився підхід до створення інформаційних систем – орієнтація зміщається убік індивідуального користувача для підтримки прийнятих їм рішень. Користувач зацікавлений у проведеній розробці, налагоджується контакт із розроблювачем, виникає взаєморозуміння обох груп фахівців. На цьому етапі використовується як централізована обробка даних, характерна для першого етапу, так і децентралізована, базована на розв’язанні локальних задач і роботі з локальними базами даних на робочому місці користувача.
3-й етап (з початку 90-х рр.) пов’язаний з поняттям аналізу стратегічних переваг у бізнесі й заснований на досягненнях телекомунікаційної обробки інформації. Інформаційні системи мають своєю метою не просте збільшення ефективності обробки даних і допомогти керівникові. Відповідні інформаційні технології повинні допомогти організації вистояти в конкурентній боротьбі й отримати перевагу.
– види інструментарію технології:
1-й етап (до другої половини XIX в.) - „ручна” інформаційна технологія, інструментарій якої складали: перо, чорнильниця, книга. Комунікації здійснювалися ручним способом шляхом переправляння через пошту листів, пакетів, депеш. Основна мета технології – подання інформації в потрібній формі.
2-й етап (з кінця XIX в.) – „механічна” технологія, інструментарій якої складали: друкарська машинка, телефон, диктофон, оснащена більш досконалими засобами доставки пошта. Основна мета технології – подання інформації в потрібній формі більш зручними засобами.
3-й етап (40 – 60-і рр. XX в.) – „електрична” технологія, інструментарій якої складали: великі ЕОМ і відповідне програмне забезпечення, електричні друкарські машинки, ксерокси, портативні диктофони.
Змінюється мета технології. Акцент в інформаційній технології починає переміщатися з форми подання інформації на формування її змісту.
4-й етап (з початку 70-х рр.) - „електронна” технологія, основним інструментарієм якої стають великі ЕОМ і створювані на їхній базі автоматизовані системи керування (АСУ) і інформаційно-пошукові системи (ІПС), оснащені широким спектром базових і спеціалізованих програмних комплексів. Центр ваги технології ще більш зміщається на формування змістовної сторони інформації для управлінського середовища різних сфер суспільного життя, особливо на організацію аналітичної роботи. Безліч об’єктивних і суб’єктивних факторів не дозволили вирішувати варті перед новою концепцією інформаційної технології поставлені завдання. Однак був придбаний досвід формування змістовної сторони управлінської інформації й підготовлена професійна, психологічна й соціальна база для переходу на новий етап розвитку технології.
5-й етап (із середини 80-х рр.) – „комп’ютерна” технологія, основним інструментарієм якої є персональний комп’ютер із широким спектром стандартних програмних продуктів різного призначення. На цьому етапі проходить процес персоналізації АСУ, що проявляється в створенні систем підтримки прийняття рішень певними фахівцями. Подібні системи мають убудовані елементи аналізу інтелекту для різних рівнів управління, реалізуються на персональному комп’ютері й використовують телекомунікації. У зв’язку з переходом на мікропроцесорну базу істотним змінам піддаються й технічні засоби побутового, культурного й іншого призначення. Починають широко використовуватися в різних галузях глобальні й локальні комп’ютерні мережі. [2; 284-286].


РОЗДІЛ 4
ВИДИ ТЕХНОЛОГІЙ ДОКУМЕНТУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ
4.1    Технологія обробки даних
Характеристика і призначення
Технологія обробки даних призначена для рішення добре структурованих задач, з яких є необхідні вхідні дані і відомі алгоритми й інші стандартні процедури їхньої обробки. Ця технологія застосовується на рівні операційної (управлінської) діяльності персоналу невисокої кваліфікації з метою автоматизації деяких рутинних постійно повторюваних операцій управлінської праці. Тому впровадження технологій документування інформації та систем на цьому рівні істотно підвищить продуктивність праці персоналу, звільнить його від рутинних операцій, можливо, навіть призведе до необхідності скорочення чисельності працівників.
На рівні операційної діяльності розв’язуються наступні завдання:
обробка даних про операції, проведені фірмою;
створення періодичних контрольних звітів про стан справ у фірмі;
одержання відповідей на всілякі поточні запити й оформлення їх у вигляді паперових чи документів звітів.
Існує кілька особливостей, пов’язаних з обробкою даних, що відрізняють дану технологію від всіх інших:
виконання необхідних фірмі задач з обробки даних. Кожній фірмі запропоновано законом мати і зберігати дані про свою діяльність, які можна використовувати як засіб забезпечення і підтримки контролю на фірмі. Тому в будь-якій фірмі обов’язково повинна бути інформаційна система обробки даних і розроблена відповідна технологія документування;
вирішення тільки добре структурованих задач, для яких можна розробити алгоритм;
виконання стандартних процедур обробки. Існуючі стандарти визначають типові процедури обробки даних і наказують їхнє дотримання організаціями усіх видів;
виконання основного обсягу робіт в автоматичному режимі з мінімальною участю людини;
використання деталізованих даних. Записи про діяльність фірми мають детальний (докладний) характер, що допускає проведення ревізій. У процесі ревізії діяльність фірми перевіряється хронологічно від початку періоду до його кінця і від кінця до початку;
акцент на хронологію подій;
вимога мінімальної допомоги в рішенні проблем з боку фахівців інших рівнів. [16, 32]

4.2    Технологія управління
Характеристика і призначення
Метою технології управління є задоволення інформаційних потреб усіх без винятку співробітників фірми, що мають справу з прийняттям рішень. Вона може бути корисна на будь-якому рівні управління.
Ця технологія орієнтована на роботу в середовищі інформаційної системи управління і використовується при гіршій структурованості розв’язуваних задач, якщо їх порівнювати з задачами, розв’язуваними за допомогою інформаційної технології обробки даних.
Інформаційні системи ідеально підходять для задоволення подібних інформаційних потреб працівників різних функціональних підсистем (підрозділів) чи рівнів управління фірмою. Інформація, що поставляється ним, містить відомості про минуле, теперішнє і ймовірне майбутнє фірми.
Ця інформація має вигляд регулярних чи спеціальних управлінських звітів.
Для прийняття рішень на рівні управлінського контролю інформація має бути подана в агрегованому вигляді так, щоб проглядалися тенденції зміни даних, заподій виникнення відхилень та можливі рішення. На цьому етапі розв’язуються наступні задачі обробки даних:
оцінка запланованого стану об’єкта управління;
оцінка відхилень від запланованого стану;
виявлення причин відхилень;
аналіз можливих рішень і дій.
Технологія управління спрямована на створення різних видів звітів.
Регулярні звіти створюються у відповідності зі встановленим графіком, який визначає година їх створення, наприклад місячний аналіз продаж компанії.
Спеціальні звіти створюються на запити управлінців або коли в компанії відбулося щось незаплановане.
І ті, і інші види звітів можуть мати форму порівняльних, надзвичайних та звітів, які додають.
У звітах, які додають, дані об’єднані в окремі групи, відсортовані та подані у вигляді проміжних та кінцевих висновків за окремими полями.
Порівняльні звіти містять дані, отримані з різних джерел або класифіковані за різними ознаками, які використовуються для порівняння.
Надзвичайні звіти містять дані виключного (надзвичайного) характеру.
Використання звітів для підтримки управління виявляється особливо ефективним при реалізації так званого управління за відхиленнями.
Управління за відхиленнями припускає, що головним змістом даних, які отримує менеджер, повинні бути відхилення стану господарської діяльності фірми від деяких установлених стандартів (наприклад, від її запланованого стану). При використанні на фірмі принципів управління за відхиленнями до складених звітів висуваються наступні вимоги:
звіт має складатися тільки тоді, коли відхилення відбулося;
відомості в звіті повинні бути відсортовані за значенням критичного для даного відхилення показника;
усі відхилення бажано показати разом, щоб менеджер міг вловити суттєвий між ними зв’язок;
у звіті необхідно показати кількісне відхилення від норми. [10, 168].

4.3    Автоматизація офісу
Характеристика та призначення
Історично автоматизація почалася на виробництві та потім поширилася на офіс, маючи спочатку за мету тільки автоматизацію рутинної секретарської роботи. У процесі розвитку засобів комунікацій автоматизація офісних технологій зацікавила спеціалістів та керівників, які побачили в ній можливість підвищити продуктивність своєї праці.
Автоматизація офісу покликана не змінити існуючу традиційну систему комунікації персоналу (з її нарадами, телефонними дзвінками та наказами), а лише доповнити її. Використовуючись сумісно, обидві ці системи забезпечать раціональну автоматизацію управлінської праці та найкраще забезпечення керівників інформацією.
Автоматизований офіс привабливий для менеджерів усіх рівнів управління у фірмі не тільки тому, що підтримує внутрішньофірмовий зв’язок персоналу, але також  і тому, що надає їм нові засоби комунікації із зовнішнім оточенням.
Технологія автоматизованого офісу – організація та підтримка комунікаційних процесів як всередині організації, так і з зовнішнім оточенням на базі комп’ютерних мереж та інших сучасних засобів передачі та роботи з інформацією.
Офісні автоматизовані технології використовуються керівниками, спеціалістами, секретарями та конторськими службовцями, особливо вони привабливі для групового розв’язання проблем. Вони дозволяють підвищити продуктивність праці секретарів та конторських працівників і дають їм можливість справлятися зі зростаючим об’ємом робіт. Однак ця перевага є другорядною порівняно з можливістю використання автоматизації офісу в якості інструменту для розв’язання проблем. Покращення рішень, які приймають менеджери, в результаті їх більш досконалої комунікації здатне забезпечити економічний ріст фірми.
У наш час відомо декілька десятків програмних продуктів для комп’ютерів і некомп’ютерних технічних засобів, які забезпечують технологію автоматизації офісу: текстовий процесор, табличний процесор, електронна пошта, електронний календар, аудіопошта, комп’ютерні та телеконференції, відеотекст, зберігання зображення, а також спеціалізовані програми управлінської діяльності: ведення документів, контролю за виконанням наказів та ін..
Також широко використовуються некомп’ютерні засоби: аудіо- та відеоконференції, факсимільний зв’язок, ксерокс та інші засоби оргтехніки. [20, 182]

4.4    Технологія підтримки прийняття рішень
Характеристика та призначення
Системи підтримки прийняття рішень і відповідна їм технологія з’явилися зусиллями в основному американських учених наприкінці 70-х – початку 80-х рр., чому сприяли широке розповсюдження персональних комп’ютерів, стандартних пакетів прикладних програм, а також успіхи у створенні систем штучного інтелекту.
Головною особливістю технології підтримки прийняття рішень є якісно новий метод організації взаємодії людини і комп’ютера. Виробіток рішення, що є основною метою цієї технології, проходить в результаті інтеграційного процесу, в якому беруть участь:
система підтримки прийняття рішень у ролі обчислювальної ланки та об’єкта управління;
людина як керуюча ланка, яка задає вхідні дані та оцінює отриманий результат обчислень на комп’ютері.
Закінчення ітераційного процесу проходить за бажанням людини. У цьому випадку можна казати про здатність інформаційної системи спільно з користувачем створювати нову інформацію для прийняття рішень.
Додатково до цієї особливості технології підтримки прийняття рішень можна вказати ще ряд відмінних характеристик:
орієнтація на рішення погано структурованих (формалізованих) задач;
поєднання традиційних методів доступу та обробки комп’ютерних даних з можливостями математичних моделей і методами розв’язання задач на їх основі;
спрямованість на непрофесійного користувача комп’ютера;
висока адаптованість, яка забезпечує можливість пристосовуватися до особливостей технічного та програмного забезпечення, а також вимог користувача.
Технологія підтримки прийняття рішень може використовуватися на будь-якому рівні управління. Крім того, рішення, що приймаються на різних рівнях управління, часто повинні координуватися. Тому важливою функцією і систем, і технологій є координація осіб, які приймають рішення як на різних рівнях управління, так і на одному рівні. [18, 162].

4.5    Технологія експертних систем
Характеристика та призначення
Найбільший прогрес серед комп’ютерних інформаційних систем помічено в галузі розробки експертних систем, основаних на використанні штучного інтелекту. Експертні системи дають можливість менеджеру або спеціалісту отримувати консультації експертів збудь-яких проблем, про які цими системами накопичені знання.
Під штучним інтелектом зазвичай розуміють способності комп’ютерних систем до таких дій, які б називалися інтелектуальними, якби вони виходили від людини. Частіше за все тут маються на увазі спосібності, пов’язані з людським мисленням. Роботи в галузі штучного інтелекту не обмежуються експертними системами. Вони також включають у себе створення роботів, систем, моделюючих нервову систему людини, його слух, зір, нюх, спосібність до навчання. Розв’язання спеціальних задач вимагає спеціальних знань. Однак не кожна компанія може собі дозволити тримати у своєму штаті експертів з усіх проблем, пов’язаних з її роботою, або навіть запрошувати їх кожного разу, коли ця проблема виникла. Головна ідея використання технології експертних систем полягає в тому, щоб отримати від експерта його знання і, завантаживши їх у пам’ять комп’ютера, використовувати повсякчас, коли в цьому є необхідність. Експертні системи (які є одним з основних додатків штучного інтелекту) являють собою комп’ютерні програми, які трансформують досвід експертів у будь-якій галузі знань у форму евристичних правил (евристик). Евристики не гарантують отримання оптимального результату з такою ж впевненістю, як звичайні алгоритми, які використовуються для розв’язання задач у рамках технології підтримки прийняття рішень. Однак часто вони дають достатньо прийнятні рішення для їх практичного використання. Усе це робить можливим використання технології експертних систем у якості систем, які дають поради.
Схожість технологій документування інформації, які використовуються в експертних системах та системах підтримки прийняття рішень, полягає в тому, що обидві вони забезпечують високий рівень підтримки прийняття рішень. Однак існують три суттєві відмінності. Перша пов’язана з тим, що розв’язання проблеми в рамках системи підтримки прийняття рішень відображає рівень її розуміння користувачем і можливості отримати та осмислити рішення. Технологія експертних систем, навпаки, пропонує користувачу прийняти рішення, яке перевищує його можливості. Друга відмінність вказаних технологій виражається у здатності експертних систем пояснювати свої розмірковування в процесі отримання рішення. Однак часто ці пояснення виявляються більш важливими для користувача, ніж саме рішення. Третя відмінність пов’язана з використання нового компоненту інформаційної технології – знань. [18, 163].

4.6    Проблеми використання технологій документування інформації
Старіння технології документування інформації
Для технологій документування інформації є цілком природним те, що вони старішають і заміняються новими.
При впровадженні нової технології в організації необхідно оцінити ризик відставання від конкурентів у результаті її неминучого старіння з часом, тому що інформаційні продукти, як ніякі інші види матеріальних товарів, мають надзвичайно високу швидкість змінюваності новими видами або версіями. Періоди змінюваності коливаються від кількох місяців до одного року.
Якщо в процесі впровадження нової технології цьому фактору не приділяти належної уваги, можливо, що до моменту завершення переведення фірми на нову інформаційну технологію вона вже застаріє й доведеться вживати заходів до її модернізації. Такі невдачі із впровадженням інформаційної технології звичайно зв’язують із недосконалістю технічних засобів, тоді як основною причиною невдач є відсутність або слабка пропрацьованість методології використання інформаційної технології. [15, 53].
Методологія використання технології документування інформації
Централізована обробка інформації на ЕОМ обчислювальних центрів була першою історично сформованою технологією. Створювалися великі обчислювальні центри (ОЦ) колективного користування, оснащені великими ЕОМ (у нашій країні – ЕОМ ЄС). Застосування таких ЕОМ дозволяло обробляти великі масиви вхідної інформації й одержувати на цій основі різні види інформаційної продукції, що потім передавалася користувачам. Такий технологічний процес був обумовлений недостатнім оснащенням обчислювальною технікою підприємств і організацій у 60 – 70-і рр.
Достоїнства методології централізованої технології:
можливість звертання користувача до великих масивів інформації у вигляді баз даних і до інформаційної продукції широкої номенклатури;
порівняна легкість упровадження методологічних вирішень по розвитку й удосконалюванню інформаційної технології завдяки централізованому їхньому прийняттю.
Недоліки такої методології очевидні:
обмежена відповідальність нижчого персоналу, що не сприяє оперативному одержанню інформації користувачем, тим самим перешкоджаючи правильності вироблення управлінських рішень;
обмеження можливостей користувача в процесі одержання і використання інформації.
Децентралізована обробка інформації зв’язана з появою в 80-х рр. персональних комп’ютерів і розвитком засобів телекомунікацій. Вона дуже істотно потіснила попередню технологію, оскільки дає користувачу широкі можливості в роботі з інформацією і не обмежує його ініціативу.
Достоїнствами такої методології є:
гнучкість структури, що забезпечує простір ініціативам користувача;
посилення відповідальності нижчої ланки співробітників;
зменшення потреби в користуванні центральним комп’ютером і відповідно контролю з боку обчислювального центра;
більш повна реалізація творчого потенціалу користувача завдяки використанню засобів комп’ютерного зв’язку.
Однак ця методологія має свої недоліки:
складність стандартизації через велике число унікальних розробок;
психологічне неприйняття користувачами стандартів, що рекомендуються обчислювальним центром, і готових програмних продуктів;
нерівномірність розвитку рівня інформаційної технології на локальних місцях, що в першу чергу визначається рівнем кваліфікації конкретного працівника. [39, 18].
Описані достоїнства і недоліки централізованої і децентралізованої інформаційної технології призвели до необхідності дотримувати лінії розумного застосування і того, і іншого підходу. Такий підхід назвемо раціональною методологією і покажемо, як у цьому випадку будуть розподілятися обов’язку:
обчислювальний центр повинний відповідати за вироблення загальної стратегії використання інформаційної технології, допомагати користувачам як у роботі, так і в навчанні, установлювати стандарти і визначати політику застосування програмних і технічних засобів;
персонал, що використовує інформаційну технологію, повинний дотримувати вказівок обчислювального центра, здійснювати розробку своїх локальних систем і технологій відповідно до загального плану організації.
Раціональна методологія використання інформаційної технології дозволить досягти більшої гнучкості, підтримувати загальні стандарти, здійснити сумісність локальних продуктів, знизити дублювання діяльності й ін. [40, 96].
Вибір варіантів впровадження інформаційної технології
При впровадженні інформаційної технології у фірму необхідно вибрати одну з двох основних концепцій, що відбивають сформовані точки зору на існуючу структуру організації і роль у ній комп’ютерної обробки інформації.
Перша концепція орієнтується на існуючу структуру фірми. Інформаційна технологія пристосовується до організаційної структури, і відбувається лише модернізація методів роботи. Комунікації розвиті слабко, раціоналізуються тільки робочі місця. Відбувається розподіл функцій між технічними працівниками і фахівцями. Ступінь ризику від упровадження нової інформаційної технології мінімальна, тому що витрати незначні й організаційна структура фірми не міняється.
Основний недолік такої стратегії – необхідність безупинних змін форми представлення інформації, пристосованої до конкретних технологічних методів і технічних засобів. Будь-яке оперативне вирішення "грузне” на різних етапах інформаційної технології.
До достоїнств стратегії можна віднести мінімальні ступінь ризику і витрати.
Друга концепція орієнтується на майбутню структуру фірми. Існуюча структура буде модернізуватися.
Дана стратегія припускає максимальний розвиток комунікацій і розробку нових організаційних взаємозв’язків. Продуктивність організаційної структури фірми зростає, тому що раціонально розподіляються архіви даних, знижується обсяг циркулюючої по системних каналах інформації і досягається збалансованість між розв’язуваними завданнями.
До основних її недоліків варто віднести:
істотні витрати на першому етапі, зв’язаному з розробкою загальної концепції й обстеженням усіх підрозділів фірми;
наявність психологічної напруженості, викликаної передбачуваними змінами структури фірми і, як наслідок, змінами штатного розкладу і посадових обов’язків.

Достоїнствами даної стратегії є:
раціоналізація організаційної структури фірми;
максимальна зайнятість усіх працівників;
високий професійний рівень;
інтеграція професійних функцій за рахунок використання комп’ютерних мереж.
Нова технологія документування інформації у фірмі повинна бути такою, щоб рівні інформації і підсистеми, її обробні, зв’язувалися між собою єдиним масивом інформації. При цьому пред’являються дві вимоги. По-перше, структура системи переробки інформації повинна відповідати розподілу повноважень у фірмі. По-друге, інформація усередині системи повинна функціонувати так, щоб досить повно відбивати рівні управління. [4; 98-99].
Перспективи розвитку технологій документування інформації
Розвиток інформатики надзвичайно динамічний. При цьому і апаратні, і програмні засоби розвиваються шляхом, який робить можливим обробку великої кількості інформації в режимі реального часу і доступ до неї майже з будь-якої точки за допомогою розподілених баз даних. Більше того – простота, збільшення комфортності для користувачів і зростання можливостей удосконалення персональних комп’ютерів дозволяють працювати з інформаційними системами людям, які мають невелику, іноді формальну підготовку.
Посилюються спроби встановлення більш ефективних і тісно пов’язаних ділових відносин між підприємствами  організаціями. Акцент робиться на збільшенні продуктивності, скорочення витрат та вдосконаленні механізму продажу товарів та надання послуг за допомогою наскрізного електронного зв’язку. З іншого боку, існує тенденція до більшої взаємодії всередині організації з метою підвищення ефективності її функціонування. [9, 380]
Роль технологій документування інформації у сучасному світі
Технології документування інформації та системи (ТДІ/С) – це перш за все інструмент, що служить для досягнення поставлених цілей шляхом координації виробничо-інформаційних процесів. Але просте володіння цим інструментом, як і будь-яким іншим, ще не гарантую успіху, в той час як його відсутність рівнозначна повному провалу. Тому головна відзнака сучасних ТДІ/С – не кількість засобів, витрачених на їх розробку і впровадження, а додана ними вартість. Щоб інвестиції приносили користь, необхідно вміти використовувати технології документування інформації, а не просто володіти ними. Володіння інструментом технологій документування інформації – необхідна але ще недостатня умова успіху в бізнесі.
Дійсний ключ до технології документування інформації – це знання, вміння цілеспрямовано координувати дії інших в суспільно-виробничих процесах. Без цих знань технологія залишається інструментом, і не більше того, просто „куском заліза” з програмним забезпеченням. Інструментом потрібно вміти користуватися, причому там, де це необхідно. Саме знання, а не гроші стають головною формою капіталу. Праця (виконання операцій) стає роботою (узгодженням операцій), а робота перетворюється в роботу зі знаннями, яку краще виконують незалежні спеціалісти, що самостійно супроводжують виробничі процеси, керують ними і безпосередньо отримують за це винагороду. [33, 374].
ВИСНОВКИ

Технології документування інформації – сукупність методів та програмно-технічних засобів, об’єднаних у технологічний ланцюжок, який забезпечує збір, зберігання, розподілення та відображення інформації з метою зниження трудоємкості процесів використання інформаційних ресурсів, а також підвищення їх надійності та оперативності. Пакети прикладних програм складають основу інформаційної технології. Взаємодія програм, підібраних у пакет, забезпечує розв’язання широкого кола користувальницьких задач. З певною часткою умовності усі пакети прикладних програм можна розділити на два види: функціональні та проблемні.
Технологія документування інформації – процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, обробки й передачі даних (первинної інформації) для одержання інформації нової якості про стан об’єкта, процесу або явища (інформаційного продукту).
Сучасна технологія документування інформації, основана на комп’ютерній техніці, передбачає наявність наступних компонентів:
комплекс технічних засобів, що базується на комп’ютерах;
система програмних засобів, що забезпечують функціонування комплексу технічних засобів;
система організаційно-методичного забезпечення, що включає в себе використання технічних засобів та діяльність управлінського персоналу в рамках єдиного технологічного процесу з реалізації конкретної функції інформаційного забезпечення управлінської діяльності.
Існує декілька варіантів етапів розвитку інформаційних технологій.
Інформаційна технологія виникла на Землі кілька мільйонів років назад разом з першими прийомами спілкування (нечленороздільними звуками, мімікою, жестами, дотиками) наших далеких предків. При цьому забезпечувався тільки обмін інформацією між індивідами. Разом з виникненням мови (близько 100 тисяч років назад) виникла можливість накопичення інформації, поки що індивідуального, в пам’яті людини.
Наступний етап – виникнення писемності (5 – 6 тисячоліть до н.е.). Поява технологій документування інформації. Перша в історії інформаційна символіка була подана в кам’яному столітті образами, які відображали у вигляді малюнка окреме уявлення – так зване піктографічне письмо.
У Вавилоні в 3-му тисячолітті до н.е. застосовувався клинописний запис рахунку.
Стародавні римляни поклали (за припущенням) в основу знаків числення ієрогліфи, які означали пальці рук.
Наступним помітним етапом стало створення лінійного складового письма на глиняних табличках.
Новим етапом стало створення у X – IX ст. до н.е. фінікійського алфавіту. Революційний по суті та багатоетапний за часом перехід до алфавітних систем закінчується у VIII ст. до н. е. створенням на основі фінікійського письма грецького алфавіту – основи всіх західних письмових систем.
Виникнення технічної графіки стосується часу виникнення ранньої писемності.
Роблячи висновок розгляду еволюції системи подання інформації, можна відзначити загальну тенденцію до створення найбільш раціональних форм людської (наднаціональної) інформаційної символіки. У найбільш важкодоступній лінгвістичній галузі це реалізується запровадженням машинних мов.
Розвиток технологій документування інформації окрім системи подання інформації був пов’язаний з удосконаленням засобів інформаційних комунікацій. Вони виникли при появі людської мови, яка стала нематеріалізованою несучою інформацією. Початок цієї фази без сумніву можна вважати першим інформаційним вибухом в історії інформаційних технологічної цивілізації. Протягом наступної фази – допаперової – інформаційні вибухи характеризували перехід до все більш досконалих носіїв: запис на камінні дозволила вперше отримати ефект безособовості процесу передачі інформації, закріпленої назавжди у визначеному місці; перехід до записів на сирих глиняних табличках та дерев’яних дощечках з 4-го тисячоліття до н.е. надав інформаційним комунікаціям динамічний характер; винайдення папірусу (з 3-го тисячоліття до н.е.) значно підвищує одиничну місткість носія та його розподільну здатність завдяки великій площі свитка та можливості застосовувати фарби; поява пергаменту (ІІІ ст. до н.е.) завершує допаперову фазу новим інформаційним вибухом: з’являється оптимальний носій інформації – книга (ІV ст. до н.е.).
З Х ст. коли папір (винайдений ще в ІІ ст. у Китаї) стає об’єктом промислового виробництва у країнах Європи починається паперова фаза розвитку інформаційних технологій.
Революцією у процесі розвитку інформаційних технологій стало винайдення в Німеччині книгодрукування (середина ХV ст.), що надало їй форми масової діяльності.
Новий етап у розвитку інформаційних технологій, пов’язаний з технічною революцією кінця ХІХ ст., характеризується створенням поштового зв’язку як форми стабільних міжнародних комунікацій
Спільним для всіх підходів класифікації етапів розвитку технологій є те, що з появою персонального комп’ютера почався новий етап розвитку технології документування інформації. Основною метою стає задоволення персональних інформаційних потреб людини, як для професійної сфери, так і для побутової.
Впровадження комп’ютеру в діловодстві відкриває принципово нові можливості для документаційного забезпечення управління, дає змогу піднести діловодну діяльність на сучасний рівень, кардинально підвищити продуктивність та якість роботи працівників служби документування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1Банасюкевич В.Д. Вопросы терминологии управленческой документации // Советские архивы. – 1974. – № 4. – С. 15-21.
2Басаков М.И. Делопроизводство (документационное обеспечение управления). – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИТК „Дашков и Ко”, 2003. – 336 с.
3Васильев Д.В. Делопроизводство на компьютере. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 341 c.
4Васильева И.Н. Основы делопроизводства и персональный менеджмент. – М., 1999. – 296 с.
5Гейман Л.М. Этапы развития информатики как системы знаний // Микропроцессорные средства и системы. – № 3. – 1989. – с. 31-34.
6Делопроизводство на компьютере (компьютерные технологии в делопроизводстве) / С.Л. Кузнецов. – М.: Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1999. – 397 с.
7Діденко А.Н. Сучасне діловодство: Навч. посібник. – 3-тє вид. – К.: Либідь, 2001. – 384 с.
8Зыков Ю.А. Даугела В.К. Проблемы развития информационных технологий. – М.: Экономика, 1981. – 215 с.
9Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології: Підручник. – К.: Каравела, 2003. – 464 с.
10Илюшенко М.П., Кузнецова Т.И., Лившиц Я.З. Документоведение. Документ и системы документации. – М., 1977. – 502 с.
11Информатика: Практикум по технологии работы на компьютере / Под ред. проф. Н.В. Макаровой. – 4-е перераб. изд. – М.: Финансы и статистика, – 2001. – 617 с.
12Информатика: Учебник. – 3-е перераб. изд./ Под ред. проф. Н.В. Макаровой. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 768 с.
13Информационные системы в экономике: Учебник / Под ред. проф. В.В. Дика. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 272 с.
14Информационные технологии в промышленности  / Ю.Г. Данилевский, И.А. Петухов, В.С. Шибанов. – Л.: Машиностроение. Ленингр. отд-ние, 1988. – 283 с.
15Использование Microsoft Office 97: Проф. вып.: Пер. с англ. – К.; М.-СПб.: Изд. дом «Вильямс», 1998. – 360 с.
16Кирсанова М.В., Аксенов Ю.М. Курс делопроизводства: Документационное обеспечение управления: Учебное пособие. – 2-е изд. – М., 1997. – 427 с.
17Козырев А.А. Информатика: Учебник. – СПб.: изд-во Михайлова В.А., 2002. – 511 с.
18Компьютерные технологии обработки информации: Учеб. пособие / С.В. Назаров, В.И. Першиков, В.А. Тафинцев и др.; Под. ред. С.В. Назарова. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 248 с.
19Крейнак Дж., Хебрейкен Дж. Интернет: Энциклопедия. – СПб.: Питер, 2000. – 594 с.
20Кузнецова С.Л. Делопроизводство на компьютере. – М., 2000. – 408 с.
21Кузнецова Т.В. Делопроизводство: Документационное обеспечение управлен