2.2 ОПЕРАТОРСЬКА СПРАВА.
Комп'ютерні мережі
2.2.1 Види комп'ютерних мереж та їх топологія
Для підвищення ефективності використання комп'ютерної техніки в різних
галузях людської діяльності комп'ютери об'єднують в мережі. Користувачі
комп'ютерів, які об'єднанні в мережу, можуть передавати один одному
повідомлення, спільно використовувати дані, програми, пристрої
(наприклад принтери), що значно підвищує зручність і ефективність
колективної праці.
Прикладом найпростішої мережі можуть служити два комп'ютери з'єднані між
собою через паралельні або послідовні порти. Для створення повноцінної
локальної мережі потрібно використовувати спеціальний додатковий
пристрій – мережевий адаптер.
Топологія мережі визначає фізичне розташування сітьових кабелів, а також
фізичне підключення клієнтів до мережі. В даний час використовуються
три схеми (топології) побудови мереж: шина, зірка і кільце. Кожній із
цих схем властиві свої переваги і недоліки.
Шина
мал.1
Найбільш дешевою схемою організації мережі є топологія шини, що
припускає безпосереднє підключення всіх мережевих адаптерів до
мережевого кабелю. Структура такої мережі показана на мал. 1.
Всі комп'ютери в мережі підключаються до одного кабелю. Перший і
останній комп'ютери повинні бути розв'язані. У ролі розв'язки
(термінатора) виступає простий резистор, що використовується для гасіння
сигналу, що досягає кінця мережі, щоб запобігти виникненню перешкод.
Крім того, один і тільки один із кінців мережевого кабелю повинний бути
заземлений, що дозволить уникнути виникнення петлі заземлення.
Основним недоліком топології шини є ймовірність виходу з ладу всієї
мережі при виникненні несправності на будь-якій ділянці мережевого
кабелю. Для виявлення місця несправності шину доведеться розбити на дві
окремі частини, що дозволить з'ясувати, у який із них виник обрив. Потім
сегмент кабелю, у якому був виявлений обрив, також розділяється на дві
частини, і подібна процедура повторюється, доти, поки несправність не
буде локалізована Цей процес забирає достатньо багато часу Проте це не
виключає можливості використання топології шини. Вона щонайкраще
підходить для об'єднання комп'ютерів у навчальних класах і створення
невеликих мереж, де кабелі можна прокласти в легко доступних місцях.
Зірка
мал.2
Для організації більшості мереж у даний час застосовується топологія
зірки. У даному випадку недолік, пов'язаний із ймовірністю виникнення
обриву в загальному кабелі, вирішується застосуванням окремих кабелів
для підключення кожного з комп'ютерів до головного мережевого кабелю.
Кожна робоча станція підключається до повторювача, який має декілька
портів, що називається хабом, або концентратором. Хаб, у свою чергу,
підключається до головного мережевого кабелю. Основним призначенням хаба
є передача сигналів від головного кабелю мережі до окремих робочих
станцій, як показано на мал. 2. У випадку обриву кабелю, що з'єднує хаб
із робочою станцією, зв'язок із мережею втратить тільки ця станція. Інші
ж зможуть безперешкодно продовжувати роботу в мережі. Проте у випадку
виходу з ладу хабу зв'язок із мережею втрачають всі залучені до нього
користувачі станцій. Звичайно, такого роду несправність виявляється
досить легко, оскільки всі користувачі, залучені до цьому хабу, негайно
звернуть увагу адміністратора мережі на неполадку, що виникла. На
відміну від топології шини, де на пошук неполадки йде велика кількість
сил і часу, а хаб, що вийшов із ладу, буквально заявляє про себе сам.
На випадок виникнення подібної аварії необхідно мати про запас резервний
хаб, яким можна було б замінити хаб, що вийшов з ладу. Тому має сенс
обладнувати всю мережу хабами одного типу. Крім того, гарні результати
дає застосування інтелектуальних хабів. Подібні хаби підтримують
протокол SNMP, що можна використовувати для віддаленого керування і
тестування хаба, не покидаючи робочого місця.
Кільце
мал.3
Топологія кільця застосовується головним чином фірмою ІBM для
організації кільцевих мереж з естафетним доступом. Структура мережі,
побудованої на основі даної топології, нагадує структуру у випадку
топології зірки (мал. 2). Замість хабу користувачі станції підключаються
до пристрою множинного доступу (Multіple Access Unіt, або MAU), що
робить логічне з'єднання комп'ютерів мережі в кільце, як показано на
мал. 3. Топологія кільця має ті ж переваги, що і топологія зірки,
оскільки фізична організація цих двох типів мереж ідентична. Звідси
випливає, що топології кільця властиві і ті ж самі недоліки, оскільки
частіше усього з ладу виходить пристрій множинного доступу.
В залежності від принципу побудови мережі розрізняють локальні та
глобальні мережі. Локальні мережі призначені для використання в межах
одного приміщення чи однієї організації. Глобальні ж мережі створюються
для з'єднання комп'ютерів, що розташовані на значних відстанях один від
одного.
Локальні мережі в свою чергу поділяються на однорангові та
багаторангові. В однорангових мережах всі користувачі мають однакові
права. Користувачі такої мережі можуть здійснювати обмін даних між
собою, використовувати спільні ресурси (принтери, диски і т.д.)
Прикладом такої мережі може служити мережа на базі операційної системи
Wіndows`95.
Багаторангова мережа відрізняється від однорангової тим, що в ній
використовується один або декілька (у випадку використання великої
кількості робочих місць) більш потужних комп'ютерів, які називаються
сервером. Всі інші комп'ютери такої мережі називаються робочими
станціями. Сервер призначений для керування роботою мережі, збереження
загальної інформації. Перевагою мереж такого типу є можливість
здійснювати керування правами користувачів такої мережі. Для прикладу
можна розглянути наступний випадок.
Мережею підприємства користуються багато співробітників, але кожний
працівник цього підприємства використовує тільки ті дані та програми,
які потрібні для виконання його функціональних обов'язків. Всі інші
ресурси мережі для нього є недоступними, що забезпечує захист інформації
від несанкціонованого копіювання. До даних всього підприємства має
доступ тільки ті користувачі, які мають на це права, що регламентуються
сервером.
Сервер працює під керуванням спеціального системного програмного
забезпечення, наприклад операційних систем Wіndows NT, Unіx та інш. Для
роботи з мережею кожен користувач повинен бути зареєстрований на
сервері. Сервером керує системний адміністратор, який і визначає права
користувача в мережі. Для користувача створюється спеціальний профіль
завантаження операційної системи, визначаються, якими мережевими
ресурсами може користуватись працівник, встановлюються дозволені години
користування ресурсами мережі та багато іншого.
Однак локальні мережі не можуть повністю задовольнити всі потреби в
обміні інформацією між комп'ютерами. Локальні мережі різних установ
можна з'єднувати між собою за допомогою каналів зв'язку (телефонного,
радіорелейного, супутникового та ін.), тим самим, утворюючи розподілені
обчислювальні системи і мережі різного призначення. Головне призначення
глобальних мереж – використання різноманітних інформаційних ресурсів
користувачами з різних організацій, міст, країн. Глобальні мережі
поділяються на регіональні та міжнародні. Регіональні мережі призначені
для використання користувачами певного регіону. В Україні існує декілька
мереж регіонального призначення – УкрПак, мережа податкової
адміністрації, залізниці, УМВС та інш. Глобальні мережі мають
користувачів у всьому світі.
Існує декілька загальновідомих всесвітніх мереж. Це такі мережі як:
FіdoNet, ІnterNet, EuroNet, система міжбанківських розрахунків SWFІT.
Широке розповсюдження отримала в країнах колишнього Радянського Союзу
мережа RelCom.
2.2.2 Глобальна мережа Internet
Однак найвідомішою з них є всесвітня мережа Іnternet - найбільша
глобальна комп'ютерна мережа, що зв'язує десятки мільйонів абонентів у
більш як 170 країнах світу. Щомісяця її поширеність зростає на 7-10%.
Internet утворює немовби ядро, яке забезпечує, взаємодію інформаційних
мереж, що належать різним установам у всьому світі. Якщо раніше вона
використовувалася виключно як середовище для передачі файлів і
повідомлень електронної пошти, то сьогодні вирішуються більш складні
завдання, які підтримують функції мережного пошуку та доступу до
розподілених інформаційних ресурсів й електронних архівів. Таким чином,
Internet можна розглядати як деякий глобальний інформаційний простір.
Мережа Internet, що служила спочатку дослідницьким і навчальним групам,
стає все популярнішою в ділових колах. Компанії спокушують дешевий
глобальний зв'язок і його швидкість, зручність для проведення сумісних
робіт, доступні програми, унікальна база даних цієї мережі. Вони
розглядають глобальну комп'ютерну мережу як доповнення до своїх власних
локальних мереж. Уже кілька років розвиваються і встигли широко ввійти в
практику в розвинених країнах технології Intranet, що є інформаційними
технологіями "великої" мережі в корпоративних мережах і навіть у дуже
невеликих мережах ПК підприємств малого бізнесу. При низькій вартості
послуг (часто це тільки фіксована щомісячна плата за лінії зв'язку або
телефон) користувачі можуть дістати доступ до комерційних і
некомерційних інформаційних служб США, Канади, Австралії, європейських
країн, а тепер уже України та Росії. В архівах вільного доступу мережі
Internet можна знайти інформацію практично з усіх сфер людської
діяльності, починаючи з нових наукових відкриттів до прогнозу погоди на
завтра. В Internet можна знайти рекламу багатьох тисяч фірм і розмістити
(часто безкоштовно!) свою рекламу. Крім того, Internet надає унікальні
можливості дешевого, надійного та конфіденційного глобального зв'язку.
Це виявляється дуже зручним для фірм, що мають свої філіали по всьому
світу, транснаціональних корпорацій і структур управління. Як правило,
використання інфраструктури Internet для міжнародного зв'язку коштує
набагато дешевше від прямого комп'ютерного зв'язку через супутниковий
канал або телефон.
Електронна пошта - найпоширеніша послуга мережі Internet. Сьогодні свою
адресу в системі електронної пошти мають сотні мільйонів чоловік.
Вартість пересилання листа електронною поштою значно нижча за
пересилання звичайного листа. Крім того, повідомлення, передане
електронною поштою, досягає адресата протягом кількох хвилин, тоді як
звичайний лист він одержує через кілька днів, а то і тижнів.
Стандарти Internet забезпечують можливість групової роботи над спільним
проектом за допомогою електронної пошти, гіпертекстових документів
(служба WWW), а також за допомогою теле-, аудіо- і навіть
відеоконференцій у масштабі реального часу. Для забезпечення
інформаційної безпеки в мережі застосовуються різні протоколи шифрування
конфіденційної інформації, електронні підписи, сертифікація інформації.
Заборона на несанкціоноване переміщення даних між локальною мережею
підприємства і глобальною мережею може забезпечуватися спеціальними
комп'ютерами або програмами (брандмауерами).
Не менш відомими є мережі FіdoNet, EuroNet, система міжбанківських
розрахунків SWFІT. Широке розповсюдження отримала в країнах колишнього
Радянського Союзу мережа RelCom.
2.3 МАШИНОПИС.
Протокол
2.3.1 Реквізити протоколу
Протоколом прийнято називати документ, фіксуючий хід обговорення питань і
ухвали рішень на зборах, нарадах, конференціях і засіданнях
колегіальних органів. Протоколом оформляється також діяльність слідчих,
адміністративних органів, органів охорони громадського порядку. За
способом і повнотою запису Ви можете бути стенографічним,
диктофонографічним, конспективним: стислим – без запису змісту виступів.
У стислих протоколах указують тільки порядок денний, прізвище
доповідачів, які виступали в дебатах, та прийняті рішення. Повні
протоколи з викладенням змісту дають можливість судити не лише про
характер зборів, а й про діяльність організацій в цілому. Складні
протоколи штатні секретарі різних органів, або обрані на засіданні
секретарі, або секретаріати, а підписують голова і секретар робочої
президії або голова і всі члени комісії.
Формуляр протоколу містить також реквізити:
назву установи і йог підвідомчість;
найменування колегіального документа (Протокол);
назву колегіального органу;
вид засідання;
дату засідання;
індекс (номер);
місце проведення роботи (якщо воно збігається з постійним місцем
перебування колегіального органу);
ініціали і прізвища секретаря і голови;
склад присутніх (список або кількість);
порядок денний;
текст протоколу;
перелік додатків (якщо вони є);
підписи.
Для окремих видів протоколів обов’язкові такі додаткові реквізити, як
грифи затвердження і погодження.
Текст протоколу будується відповідно до порядку денного за розділами.
Кожен розділ може складатись з трьох частин і починатися словами:
СЛУХАЛИ, ВИСТУПАЛИ, УХВАЛИЛИ, ВИРІШИЛИ, котрі пишуться великими літерами
на початку розділу. Після цих слів ставиться двокрапка, вказуються
прізвища та ініціали доповідачів або виступаючих, а через тире
наводиться текст її виступів.
Оскільки дорадчий принцип діяльності служить основою державного і
суспільного устрою у нашій країні, протокол як носій інформації має
велике значення. Тому обов’язкове повинні протоколюватися засідання як
постійно діючих колегіальних органів (Рад народних депутатів, а також
виконкомів), колегій, міністерств і державних комітетів, наукових і
науково-технічних рад, президій), так і тимчасових (конференцій, нарад,
зльотів, комісій).
Необхідно прагнути до того, щоб до протоколів були занесені докладні
виступи по обговоренню питань, пропозицій і побажань.
Стислі протоколи, в котрих містяться тільки порядок денний, прізвища
доповідачів, що виступили у дебатах, і прийняте рішення, рекомендується
складати , наприклад, на оперативних виробничих нарадах. Не потрібні
докладні протоколи у тих випадках, коли засідання стенографуються або
записуються з допомогою магнітофона чи диктофона. Підписана головою і
секретарем стенограма (фонограма) додається до протоколу.
2.3.2. Правила ведення та оформлення
Вимоги до оформлення:
1.Протоколи оформлюються на загальних бланках або спеціальних бланках
формату А4;
2.Датою протоколу є дата засідання.
3.Протоколи нумеруються в межах календарного року.
4.Заголовок протоколу відрізняється від заголовка інших видів
документів. У його складі є вказівка на вид наради (засідання,
обговорення, мітинг), назва колегіальних органів та обговорю вальних
питань.
5.Найвідповідальнішою частину протоколу є текст.
5.1.текст протоколу складається з двох частин:
вступ і загальна частина. Вступна частина має постійну інформацію (слова
"Голова”, "секретар”, "присутні”) та змінну інформацію (прізвище та
ініціали секретаря і присутніх).
5.2.Слова "голова”, "секретар”, "присутні” пишуть від нульового
положення табулятора, від 2-го положення табулятора ставлять тире, потім
ініціали і прізвище в називному відмінку.
5.3.Прізвища членів колегіальних органів і запрошених розміщують за
алфавітом окремо. Їх друкують в одному рядку, через один інтервал.
Прізвища запрошених слід писати тоді, коли їх не більше 15. інакше до
протоколу додають список присутніх. Після прізвищ та ініціалів
запрошених слід вказати в дужках назву установи.
5.4.вступна частина протоколу закінчується попереднім даним. Від
нульового положення табулятора пишуть "Порядок денний”, ставлять
двокрапку. На два інтервали нижче пишуть з абзацу порядковий номер
питань.
Питання в порядку денному (доповідь, звіт, повідомлення, інформація)
слід розміщати так, щоб найголовніші та складні стояли першими. Питання
перераховують у називному відмінку. Найменування посади, ініціали та
прізвища пишуть у родовому відмінку. Наприклад: Доповідь директора
заводу Н.А. Бойко.
5.5.Загальна частина тексту протоколу складається з позиції відповідно
до пунктів порядку денного. Кожну позицію нумерують арабськими цифрами.
Текст позиції складається за схемою: СЛУХАЛИ-ВИСТУПАЛИ-ПОСТАНОВИЛИ.
5.6.Слово "Заслухали” друкують великими літерами, перед словом ставлять
цифру, яка означає питання, після слова ЗАСЛУХАЛИ ставлять двокрапку.
Прізвище, ініціали доповідача (найменування посади вказується в порядку
денному) слід писати в родовому відмінку з абзацу і після прізвища
ставлять тире, з великої літери пишуть прямою мовою зміст доповіді. Якщо
текст доповіді застенографований чи пред’явлений доповідачем, то після
тире також з великої літери пишуть: "Доповідь додається”.
5.7.Слово ВИСТУПАЛИ друкують великими літерами, після цього ставлять
двокрапку. Ініціали та прізвище виступаючого пишуть в називному відмінку
з абзацу (в дужках вказують найменування посади), потім ставлять тире і
з великої літери друкують зміст доповіді виступаючого. Наприклад:
ВИСТУПАЛИ:
Золотаренко І.В. (секретар) – стислий запис виступу.
5.8.Запитання до доповідача та відповіді на них включають у розділ
"ВИСТУПИЛИ” і оформляють за тією самою схемою (замість слів "питання” і
"відповідь” пишуть прізвища та ініціали).
5.9.Слово ПОСТАНОВИЛИ друкують великими літерами на два інтервали нижче
від попереднього тексту. Якщо в постановлені є різні за характером
питання, то воно має ділитися на пункти, які нумерують арабськими
цифрами. Кожний пункт друкується з абзацу.
Протокол – документ давнього походження, і тому немає необхідності
широко викладати правила його ведення і оформлення. Однак існують деякі
можливості удосконалення цього джерела службової інформації, які слід
всіляко використовувати.
Вони полягають у наступному:
1.Треба прагнути забезпечувати протоколи юридичною повноцінністю. Для
цього необхідно, щоб кожний такий документ містив усі реквізити.
Особливо важливо, щоб у протоколах засідань колегіальних органів
вказувалася кількість присутніх. Це має принципове політичне і юридичне
значення: від кількості присутніх на засіданні членів такого органу
залежить встановлений кворум, при наявності якого він має право
ухвалювати рішенні.
2.Для більшої чіткості і ясності протоколу питання порядку денного слід
сформулювати у називному, а не в місцевому відмінку (Наприклад:
Затвердження колективного договору монтажного цеху на 1999р.; а не: Про
обговорення і затвердження...).
3.Форми викладу питання, посаду, ініціали та прізвище доповідача краще
записувати після формулювання питання двома окремими реченнями.
(Наприклад: Розподіл путівок до здравниці. Повідомлення секретаря
профспілки Петрової П.С., а не: Повідомлення секретаря профспілки
Петрової П.С. про розподіл...).
4.Необхідно ширше викладати прогресивний спосіб протоколювання
(документування) – фонозапис з допомогою магнітофонів. Це дає можливість
не тільки дослівно записувати доповіді, виступи, питання і відповіді,
репліки, а й слідкувати за реакцією учасників засідання. Важливе і
виховне значення фонозаписів: у разі необхідності можна відтворити
промови любителів обіцянок і т.д.
5.При традиційному веденні протоколу не слід прагнути виступити зі всією
повнотою. Досить коротко зафіксувати лише ті, у яких висловлювалась
незгода з основними положеннями доповіді, або особлива думка. Не
обов’язкова "стенограма” кожного виступу, важливіший лаконічний, але
розумний його виклад.
У такій стислій формі вже складаються протоколи засідань багатьох
виконкомів місцевих Рад. У головній їх частині (у розділі ВИСТУПИЛИ)
вказують лише ініціали, прізвища і посади осіб, які висловили принципові
питання або пропозиції щодо змін і доповнень до проекту рішення.
Бажано ширше застосовувати практику протоколювання, що буде сприяти
підвищенню діловитості засідань, скороченню непотрібної інформації,
економії паперу, а також робочого часу.
Наводимо зразок оформлення протоколу:
Зразок:
Протокол № 107
Загальних зборів студентів І курсу
природничо-географічного факультету
12.04.96
Голова Мойсеєнко Л.Д.
Секретар Даценко В.О.
Присутні: заступник декана факультету доц. Кащенко М.П., доц. Макаров
П.К., доц. Волошин Г.В., асистент Кривоніс Б.М., Литвин С.Ф., студенти І
курсу.
Порядок денний:
1.Підготовка студентів до виробничо-польової практики.
2.Робота з озеленення й благоустрою навколишньої території.
І. СЛУХАЛИ:
Макаров П.К., Інформація керівника виробничо-польової практики.
ВИСТУПИЛИ:
Кривоніс Б.М. запропонував поділити студентів на підгрупи, визначити
кожному завдання й години роботи на ділянці.
Литвин С.Ф. Зазначив, що треба підготувати рослини, реактиви до
початку практики.
УХВАЛИЛИ:
1.Усім студентам взяти участь у виробничо-польовій практиці.
2.Доручити керівникові практики скласти графік робіт.
3.Поділити студентів на групи й визначити час роботи на ділянці.
ІІ. СЛУХАЛИ:
Голова зборів (підпис) Л.Д.Мойсеєнко
Секретар (підпис) В.О.Даценко
Витяг з протоколу.
Це документ, який являє собою частину протоколу, потрібну для
вирішення окремого питання. Його складають та надсилають (або передають)
окремим особам чи підприємствам на їхню вимогу.
Реквізити:
1.Назва виду документа.
2.Заголовок протоколу.
3.Номер протоколу.
4.Дата протоколу.
5.Текст витягу.
6.Дата видачі витягу.
7.Підпис секретаря або голови засідання.
8.Печатка.
Зразок:
Витяг з протоколу № 35
засідання Ради трудового колективу
від 17 січня 1995 року
Присутні: начальник цеху №1 Куц М.П., голова профспілки заводу Сіряк
Н.Т., колективу цеху №1.
СЛУХАЛИ:
Заяву Ю.М. Грачова з клопотанням колективу цеху №1 про виділення
путівки до лікувально-профілактичного санаторію "Форос”.
УХВАЛИЛИ:
Виділити Ю.М. Грачову путівку до санаторію "Форос”.
Голова засідання (підпис) В.Е.Власенко
Секретар (підпис) Т.К.Симакова
Печатка
Маріупольський завод важкого машинобудування
ПРОТОКОЛ
12.10.02. №16 м. Маріуполь
Засідання технічної ради.
Присутні: члени технічної ради заводу згідно з доданим списком
(усього 25 осіб, список додається)
Запрошені: Ферзенко І.М. – головний спеціаліст НІС ДПІ, Щукін І.Г. –
завідуючий сектором, Каравський Є.К.– начальник відділу.
Голова А.В.Ніколенко
Секретар О.А.Тимченко
Порядок денний:
1.Обговорення пропозицій слюсаря складального цеху Ігнатьєва П.С.
"Заміна металевих заглушок на заглушки з пластмаси”.
2.Пропозиція майстра механічного цеху Новикова О.М. "Заміна конфігурацій
деталі №5587 і заготовки для неї”.
СЛУХАЛИ:
Пропозицію слюсаря слюсаря складального цеху Ігнатієва П.С. "Заміна
металевих заглушок на заглушки з пластмаси”.
ВИСТУПИЛИ:
Григор’єв П.М., інженер складального цеху, вважає, що пропозиція
Ігнат’єва П.С. є корисною, такою, що дає економічний ефект близько 90
млн. крб. На рік.
Абрамов М.А., начальник технічного відділу, відзначив, що необхідні
прес-форми можна виготовити в інструментальному цеху.
УХВАЛИЛИ:
1.Прийняти пропозицію Ігнатьєва П.С. "Заміна металевих заглушок на
заглушки з пластмаси”.
2.Прес-форми виготовити в інструментальному цеху до 12.12.02.
3.Дослідну партію заглушок з пластичних мас виготовити і випробувати до
12.12.02.
СЛУХАЛИ:
Пропозицію майстра механічного цеху Новикова О.М. "Заміна конфігурацій
деталі №5587 і заготовки для неї”.
ВИСТУПИЛИ:
Радіонов В.Н., начальник механічного цеху, відзначив, що пропозиція
Новикова О.М. корисна, оскільки дає можливість зменшити витрати бронзи
для виготовлення деталі №5587 приблизно на 500 кг на рік і одержати
економію 100 тис. грн.
УХВАЛИЛИ:
Прийняти пропозицію Новикова О.М. "Заміна конфігурацій деталі №5587 і
заготовки для неї”.
Голова (підпис) М.І.Озеров
Секретар (підпис) М.А.Рибалко.
Агрофірма "Поділля”
Протокол №10.
12.12.02. с. Дібровка.
__________ району
__________ області.
Виробнича нарада
Працівників бухгалтерії
Голова С.В. Марченко
Секретар А.М. Токарєва.
ПОРЯДОК ДЕННИЙ:
1.Складання звіту з виробничо-фінансової діяльності агрофірми за 2002р.
(інформація головного бухгалтера С.В.Марченка).
2.Вказівки й пояснення Держкомстату з питань бухгалтерського обліку і
звітності (повідомлення заступника головного бухгалтера М.Г.Руденко)
СЛУХАЛИ:
С.В.Марченко доповів про порядок підготовки й складання річного звіту,
про завдання працівників обліку.
ВИСТУПИЛИ:
С.П.Дмітрієв – вказав на потребу найретельнішої підготовки матеріалів
звіту і заповнення таблиць.
Г.С.Яковлєва – запропонувала організувати роботу у такий спосіб, щоб
завершити складання звіту до 10 січня 2003.
УХВАЛИЛИ:
1.Усім працівникам відділу обліку забезпечити своєчасну підготовку й
високу якість матеріалів звітів з виробничо-фінансової діяльності
агрофірми за 2002 рік.
2.Подати річний звіт до Облстату не пізніше 10 січня 2003 року.
СЛУХАЛИ:
М.Г.Руденко – вказівки й пояснення Держкомстату з питань бухгалтерського
обліку й звітності.
УХВАЛИЛИ:
Вказівки з пояснення Держкомстату від 07.12.02 з питань бухгалтерського
обліку в агрофірмах взяти до відома і керуватися ними.
Додаток: реєстраційний список на 1 сторінці в 1 прим.
Голова (підпис) С.В.Марченко
Секретар (підпис) А.М.Танаєва
3 ОХОРОНА ПРАЦІ
Інструкція з охорони праці при роботі на сучасному робочому місці
секретаря
ІНСТРУКЦІЯ
з охорони праці при роботі на сучасному робочому місці секретаря
1. Загальні вимоги безпеки
Працівники допускаються до самостійної роботи після проходження
інструктажу на робочому місці за даною професією, стажування і набуття
навиків безпечних методів праці.
2. Облаштування робочих місць
2.1 При виборі приміщень для розташування робочих місць з ПЕОМ необхідно
враховувати, що вікна можуть давати відблиски на екранах дисплеїв і
викликати значну осліпленність у сидячих перед ними, особливо влітку і в
сонячні дні.
2.2 Приміщення з ПЕОМ повинні мати природне і штучне освітлення. При не
–задовільному освітленні знижуються продуктивність праці оператора
(користувача) ПЕОМ, можлива поява близорукості, швидкої втоми.
2.3 Не допускається розташування робочих місць з ПЕОМ у підвальних і для
учбових закладів і дошкільних закладів в підвальних і цокольних
поверхах.
2.4 Робочі місця з ВДТ і ПЕОМ при виконанні творчої роботи, яка вимагає
значного розумового навантаження або високої концентрації уваги, слід
ізолювати одне від одного перегородкою висотою 1,5-2,0 м.
2.5 Площа на одного працюючого за ПЕОМ повинна складати не менше 6,0
кв.м, об’єм – не менше 20 куб.м.
2.6 Недопустимо розташування ПЕОМ при якому працюючий повернений лицем
або спиною до вікон кімнати або до задньої частини ПЕОМ, в яку
вмонтовані вентилятори. Приміщення з ПЕОМ для операторів (користувачів) і
дисплейні класи повинні бути ізольовані від джерела шуму.
2.7 Система освітлення повинна задовольняти наступним вимогам:
необхідно забезпечити достатньо рівномірний розподіл яскравості на
робочій поверхні ВДТ, а також у межах навколишнього простору;
на робочій поверхні не повинно бути різких тіней;
в полі зору не повинно бути підвищеної яскравості поверхонь, які
викликають осліплення;
величина освітленості повинна бути постійною у часі;
слід вибирати оптимальний напрямок світлового потоку і необхідний
спектральний склад світла.
По відношенню до світлових прорізів робочі місця повинні
розташовуватися на відстані не менше 2,5 м. від них; щоб природне
світло падало на робочі місця збоку, переважно зліва.
2.8 Штучне освітлення в приміщеннях з ПЕОМ повинно здійснюватися
системою загального освітлення. У випадках переважної роботи з
документами (рукописні, друковані тексти і под.) рекомендується
застосування системи комбінованого освітлення (до загального освітлення
додатково встановлюються світильники місцевого освітлення). Місцеве
освітлення призначено для освітлення зони розташування документів.
2.9 Штучне освітлення повинно забезпечувати на робочих місцях з ПЕОМ
освітлення не нижче 400-500 лк.
2.10 При штучному освітленні рекомендується застосовувати люмінесцентні
лампи.
Допускається застосування ламп розжарювання в світильниках місцевого
освітлення.
2.11 Світлий і особливо блискучий одяг працівників небажаний.
2.12 Вміст шкідливих хімічних речовин в приміщеннях з ПЕОМ не повинен
перевищувати концентрацій, вказаних у переліку "Гранично допустимих
концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених
пунктів ” № 3086-84 від 27.08.84 р. і доповнення до них, затверджених
Мінздоров’я.
2.13 Основним обладнанням робочого місця оператора (користувача) ПЕОМ,
являється відеотермінал, клавіатура, принтер, робочий стіл, стілець
(крісло), допоміжний п’юпітер, підставка для ніг.
2.14При розташуванні елементів робочого місця слід враховувати:
робочу позу оператора (користувача) ПЕОМ;
простір для розташування оператора (користувача);
можливість огляду елементів робочого місця;
можливість ведення записів, розташування документації і матеріалів,
використовуваних оператором (користувача);
можливість огляду простору за межами робочого місця;
Взаємне розташування елементів робочого місця не повинно обтяжувати
здійснення всіх необхідних рухів і переміщень для експлуатації ПЕОМ;
дотримуватися оптимального режиму праці і відпочинку, зниженню втоми
оператора (користувача).
2.15 Екран ВДТ ПЕОМ повинен знаходитися від очей оператора (користувача)
ПЕОМ на відстані 600-700 мм., який повинен мати гостроту зору на
відстані 500 мм.
2.16 Клавіатура повинна розташовуватися так, щоб на ній було зручно
виконувати роботи двома руками. Клавіатуру слід розташовувати на
поверхні стола або спеціальній підставці на відстані 100-300 мм від
краю, оберненого до оператора (користувача) ПЕОМ. Кут нахилу до панелі
клавіатури повинен бути в межах від 5 до 25 град.
2.17 Принтер повинен бути розташований в зручному для оператора
(користувача) ПЕОМ положенні так, щоб максимальна відстань до клавіш
управління принтером не перевищувало довжину витягнутої руки.
2.18 Висота робочої поверхні стола повинна регулюватися в межах 680-800
мм, при відсутності такої можливості висота робочої поверхні вибирається
рівною 725 мм.
2.19 Крісло повинно створювати умови: для підтримування корпуса
оператора (користувача) ПЕОМ у фізіологічно раціональному положенні та
із збереженням природних згинів позвонка; з метою зниження статичної
напруги пози, і не повинно обтяжувати робочих рухів.
2.20 Робоче місце повинно бути обладнано підставкою для ніг, яка повинна
мати ширину не менше 300 мм, глибину не менше 400 мм, регулювання по
висоті в межах до 150 мм і за кутом нахилу опорної поверхні підставки –
до 20 град. Поверхня підставки повинна бути рифленою, мати бортик
висотою 10 мм по нижньому краю.
2.21 Робоче місце оператора (користувача) ПЕОМ повинно бути обладнане
легко пересувним п’юпітром для документів, розміщеним на одному рівні з
екраном на відстані не більше 200 мм.
2.22 Розташування екрана ВДТ на технологічному обладнанні повинно
передбачати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під
кутом 30 град. від нормальної лінії погляду оператора (користувача)
ПЕОМ.
2.23 При експлуатації ПЕОМ необхідно дотримуватися правил особистої
гігієни.
2.24 У випадку аварії або виникнення пожежі, працюючий повинен здійснити
заходи до їх ліквідації, якщо це не загрожує його життю і життю
оточуючих. Про випадок негайно сповістити адміністрацію.
2.25 За порушення або не виконання вимог даної інструкції оператор
(користувач) ПЕОМ несе відповідальність згідно з чинним законодавством.
2.26Взаємне розташування елементів робочого місця не повинно обтяжувати
здійснення всіх необхідних рухів і переміщень для експлуатації ПЕОМ;
дотримуватися оптимального режиму праці і відпочинку, зниженню втоми
оператора (користувача).
3. Вимоги безпеки перед початком роботи
3.1 Оглянути робоче місце. Привести в порядок робоче місце, впевнитись,
що на робочому місці відсутні сторонні предмети, усі прилади і блоки
ПЕОМ під’єднані до системного блоку.
3.2 Перевірте:
справність роз’єднання кабелю електроживлення і блоків механізмів;
відсутність поломок і пошкодження ізоляції живлячих приводів;
відсутність відкритих струмопровідних частини в системах ПЕОМ.
3.3 Підготуйте робоче місце для роботи з відео терміналом типу
"Дисплей”:
відрегулюйте сидіння робочого стільця (крісло) на оптимальну зручну
висоту; кут нахилу спинки стільця повинен змінюватися в межах 90-220
град до поверхні сидіння;
розмістіть крісло і систему для відображення інформації – відеотермінал
(ВДТ), так щоб кут зору на екрані ВДТ складав 25 град, а відстань до
екрана 600–800 мм;
прослідкуйте, щоб при нормальному освітлення робочого місця пряме світло
не попадало на екрани систем.
3.4 Протерти зволоженою серветкою (марлевою) клавіатуру (для зниження
рівня статистичної електроенергії ), зовнішньої поверхні екрана ВДТ.
3.5 Перед початком роботи необхідно враховувати, що вікна можуть давати
відблиск на екранах дисплеїв і викликати значну осліпленність у сидячих
перед ними, особливо літом і в сонячні дні, тому натуральне освітлення в
приміщеннях з ПЕОМ необхідно регулювати жалюзями або занавісками або
іншими сонцезахисними засобами.
3.6 Перед включенням штепсельної вилки кабелю електроживлення в розетку
220 В впевніться в тому, що всі вимикачі мережі на всіх системах ПЕОМ
знаходяться в положенні "виключено”, а корпуса систем "заземленні”.
4. Вимоги безпеки під час роботи
4.1 Не залишайте включеними ПЕОМ та його пристрої без нагляду.
4.2 Підключайте і відключайте роз’єднання кабелів пристроїв ПЕОМ тільки
при виключеній напрузі електромережі.
4.3 Подавайте напругу на пристрої і окремі блоки ПЕОМ тільки після
точної перевірки надійності укріплення провідників заземлення,
справності кабелів і роз’єднань мережі електроживлення.
4.4 Якщо при включенні на екрані ВДТ не з’являється ні якої інформації
(пустий екран) або в центрі екрана висвічується яскрава біла смуга,
необхідно виключити його і повідомити про несправність.
4.5 При виявленні запаху горіння в пристроях ПЕОМ, необхідно негайно
виключити апаратуру, повторно не включати і звернутися до спеціаліста по
технічному обслуговуванню ПЕОМ.
4.6 Для профілактики порушень і підтримки працездатності оператора
(користувача) ПЕОМ власником повинні бути введені доповнюючи
регламентовані перерви для відпочинку.
В період праці за ВДТ необхідно передбачити через кожні 40-45 хв.
3-5-хвилинні перерви для відпочинку. Середня сумарна подовженість роботи
за ВДТ за день не повинна перевищувати 4 години, а за неділю – 20
годин.
4.7 Сумарну подовженість роботи з ВДТ (4 год.) краще розділити на дві
частини і працювати по дві годині в першу і другу половини робочого дня.
При використанні захисного екрана або ВДТ з пониженим випромінювання
(low radiation) час роботи за ВДТ може бути збільшений.
4.8 Кількість обробляючих символів (або знаків на ВДТ) не повинен
перевищувати 30 000 тис за 4 години роботи.
З ціллю зменшення шкідливої дії рекомендується застосовувати
чередування
операцій вводу змістовного тексту і цифрових даних (зміна змісту робіт),
чередування редагування текстів і вводу даних (зміна змісту і темпу
роботи) і т.п.
4.10 В період виконання трудового процесу у оператора (корист |
